Читать «Злий» онлайн - страница 91

«Оце так погляд! — подумав занімілий Калодонт. — Марта мала рацію, ой, мала рацію…»

— Бачите, пане, люди здебільшого мене бояться… — почувся з-за коміра голос, в якому бринів смуток.

Голова за коміром відвернулася, але Юліуш Калодонт відчув, як його обсипало жаром палючого сорому.

«Невже він побачив, що і я?.. Ах, ця Марта!» відчув він раптовий прилив люті до Марти. І раптом зрозумів усе… «Адже вона його боїться, просто боїться», подумав Калодонт дуже стурбовано.

— Ні, чому… — пробелькотів він за хвилину, — це вам здається… Пане…

— Ви добре ставитесь до мене, пане Калодонте, — обізвався тихий голос. — Дякую вам. Але панна Маєвська думає інакше.

«От нещастя! — подумав з розпачем Калодонт. — Оце так так! Мені треба було про це й самому догадатися… Панна Маєвська!»

— Панна Маєвська заходить до мене по газети, — пробелькотів Калодонт. — Ми часто розмовляємо про вас, пане, — додав він невпевнено.

— Правда? — спитав незнайомий із ще більшим смутком у голосі. — Уявляю, як панна Маєвська мене боїться…

«Ще гірше, — шматувало щось душу Калодонта. — Чим далі, тим гірше!» І раптом він зважився на відчайдушний крок.

— Прошу пана, — промовив він тремтячим голосом, — а може б ви хотіли побачитися з панною Маєвською? Я… А може їй щось переказати?

— Ні, пане Юліуше, — лагідно й м'яко відповів чоловік поруч. — Ще не час. Насамперед ми повинні закінчити боротьбу за спокій у цьому місті. Важку, складну боротьбу. За те, щоб спокійні люди могли тішитися спокійним життям.

— Звичайно, — слухняно згодився Калодонт, — якщо ви цього бажаєте…

— Протягом найближчих днів до вас мають з'явитися двоє людей. Це люди, що борються за спокій у нашому місті, так само, як ви і я, люди, що стають на захист кволих, переслідуваних чи покривджених хуліганами спокійних громадян. Ви повинні налагодити з ними тісний контакт. Ваш кіоск, пане Калодонте, буде нашою оперативною базою, якщо ви дозволите вжити такий воєнний термін.

— Як я їх впізнаю? — спитав Калодонт зміненим від хвилювання голосом.

— Бачу, що ви — людина досвідчена. Один з них має імпозантний зріст, це справжній велетень. Другий буде у формі автобусного шофера з підв’язаною рукою.

— В порядку. А як же ч зможу порозумітися з вами, пане?

— Я повідомлю про себе, коли це буде потрібно. Думаю, що вам вистачить однієї години, щоб зв'язати нас усіх одного з одним. Це і є ваше організаційне завдання. Цього я від вас і сподіваюсь.

— Так точно, — по-військовому відповів Калодонт. — Прошу на мене розраховувати.

Вони зупинилися внизу, біля рогу Княжої і Черняковської. Чоловік у плащі, на хвилину завагавшись, зробив легкий рух, наче хотів щось сказати ще. Але рука його опустилась і простяглася до Калодонта. Калодонт приязно потис її. Це була невеличка суха рука із сталево сильними пружними пальцями.