Читать «Злий» онлайн - страница 284

— Він он туди мусив звернути! — вигукнув Генек, і «Варшава» помчала, наче на сірій від пилу проїжджій частині вулиці залишився свіжий слід від оливкового «Гумбера». У виїзді на Центральний парк вони помітили в куряві оливковий лімузин, що звернув на Княжу.

— Е-е-е, — захоплено шепотів Генек, — зараз позмагаємось…

…Майже в ту ж мить опам'ятався від приголомшення Льова Зільберштейн.

— Що трапилось? — злякано спитав він.

— Ще нічого, — прошепотів крізь стиснуті губи Меринос, — он женеться за нами ЗЛИЙ.

— Що? — простогнав Льова, схилившись з заднього сидіння до Мериноса, що вів машину.

— Льово, — глухо промовив Меринос, — зараз буде розіграна найскладніша партія. Якщо вдасться, то… — Меринос не закінчив, зосередився, ще більше схилився над кермом і обминув красивим віражем ріг Княжої вулиці, дуже важке місце. — В усякому разі, Льово, — додав він з похапливою сердечністю, — ми разом сидимо в цій машині. Ми зв'язані між собою на життя і смерть. Ти розумієш, Льово?..

— А де Роберт? — спитав Зільберштейн тремтячим голосом.

— Залишився, — похмуро пояснив Меринос, — здається, його добре натовкли…

…— Він швидше їде… — сказав Генек, — на шосе мене «Гумбер» завжди пережене. А в місті? Мабуть-таки я його зажену на слизьке…

— Аби тільки ти до нього підлетів, — сказав ЗЛИЙ, — я спробую перескочити.

Генек глянув мимохідь, збоку, на обличчя ЗЛОГО, і хоч це було обличчя друга, жах охопив його.

На розі Алей і вулиці Нови Свят зіпсувалися вуличні семафори. На перехресті трамвайних ліній, на високому циліндричному насипі стояв міліціонер-регулювальник; у млистому тумані куряви, що закривав перспективу вулиці й машини, мигтіло на широкому, вкритому білим лаком щитку невиразне червоне кружальце. Рух тут був невеликий, як це буває в неділю, після полудня, і Меринос проскочив в останній момент: коли міліціонер вже підносив білий знак з червоним кружальцем, закриваючи проїзд. Він звернув ліворуч, додав газу, потім ще раз звернув ліворуч, на Братську, описавши велике коло біля сірих великих будинків, де містилися банки й міністерства.

— Туди! — вигукнув ЗЛИЙ, показуючи на лімузин, що звернув на Братську.

І знову Генек Шмігло показав, на що він здатний у такі моменти: блискавично відкинувся назад, глянув на вулицю, майже акробатично розвернув машину на місці і помчав до площі Тшех Кшижи.

— Переріжемо йому шлях! Обов'язково! — просичав він, бліднучи від напруження.

Коли ж вони виїхали на роз'їзд, оливкового «Гумбера» ніде не було видко…

…«Гумбер» стояв, хитро причаївшись, між величезними корпусами міністерств, на вулиці Журав'їй.

— Сиди тут і ні з місця! — наказав Меринос Льові, відчиняючи дверцята автомашини. — Він обережно вийшов з машини, озирнувся на всі боки, потім ще обережніше виглянув з-за рогу будинку. Синя «Варшава» саме зупинилася на роз'їзді.