Читать «Балтазар прибуває в понеділок» онлайн - страница 158
Теодор Константин
— Це зрозуміло. Але не зрозумілі оті дивні самогубства.
— Ви маєте рацію, товаришу полковник. Самогубства й справді дуже дивні, не мали будь-якого виправдання. Наприклад, Пенделяну. Не дурний хлопець. Навпаки. Доказом може бути той факт, що він грав з нами дуже тонко. На допиті він розповів нам майже правду…
— Тобто? — хотів знати Богдан, який не розумів, що мав на увазі Дуку.
— Адже так! Чи заперечував він, що знайомий з сім’єю Сіміонеску? Ні! Може, заперечував, що заходив у їхню квартиру за їхньої відсутності? Теж ні. Але визнаючи ці факти, він їм надав фальшивого тлумачення, вигадуючи історію з листами від Ірини Сіміонеску, листами, які він з обережності наперед виготував. Більш того, він осмілився присвоїти Ірині Сіміонеску чарівний голос Меланії Сакеларіє, його резидентки. Ні, Пенделяну зовсім не дурний. Він ледве нас не обдурив. З другого боку, його як шпигуна, мабуть, дуже цінували, бо Балтазар, приїхавши сюди, спочатку входить у контакт з ним. І не зважаючи на все це, він повісився тоді, коли ніяка безпосередня небезпека йому не загрожувала (я вже нічого не кажу про дивний зміст записки, яку він залишив перед тим, як накласти петлю на шию. Вона, мабуть, була спеціально вигадана, щоб усе заплутати). А потім самогубство Нори Солкану. У неї було ще менш причин для цього, ніж у Пенделяну, бо на неї не падало жодної підозри. І незважаючи на це, вона вистрибнула з вікна.
— Чому? — спитав Богдан.
Та Дуку, мов і не чуючи запитання, продовжував:
— В порівнянні з Пенделяну і Норою, самогубство Финтинару ділком виправдане: він випив отруту, коли ми оточили будинок і коли не було жодного шансу на порятунок. Але як пояснити спробу покінчити самогубством, що її робила Матильда Григоріу, яка зовсім невинна?
— І чим, на вашу думку, можна це пояснити?
Цього разу запитав полковник Рареш.
— Товаришу полковник, ми ніколи не взнаємо справжньої причини цих дивних самогубств. Однак, на мою думку, Меланія Сакеларіє мала велику гіпнотичну силу. Ми, на превеликий жаль, не мали змоги чути її голосу. Отже, не знаємо, як треба розуміти отой вираз:
