Читать «Таємниця гірського озера» онлайн - страница 9

— До яких пір це буде продовжуватись?.. Зовсім неслухняний хлопчисько, — понуро сказав Камо і звернувся до Асмік: — Що ви робите з такою кількістю яєчок? Мабуть, яєчню готуєте? Дику яєчню!

— Скажи: мисливську яєчню, — поправив його Грикор, — оце, мабуть, смачно!

— Яєчню не робимо, — простодушно відповіла дівчинка, — а підсипаємо квочку, виводимо пташенят… таких гарненьких, рябеньких… — І, помовчавши, додала: — Коли батько був на фронті, нам з мамою деякий час було скрутно. Тоді ми почали ходити до Гіллі і збирати яєчка диких качок. Збирали, підсипали квочку, виводили пташенят… Це нам дуже допомогло.

— Як же не допомогти! Смажена качка всякій справі допоможе, — підтвердив Грикор.

Асмік засміялась.

— А коли вони виростуть, то не тікають? — запитав Армен.

— Якщо крила підрізати, то як же вони полетять? — відповіла дівчинка і поглянула на хлопчиків так, ніби сказала: «Які тугодуми ці хлопчики…»

— Еге ж, крила треба неодмінно підрізати, — вставив слівце дід Асатур, — як би не доглядав їх, житимуть в тебе лише до осені, а коли випаде сніг — «до побачення», полетять у теплі краї…

— Ну, а коли зграї вже відлетіли? — запитав Камо. — Все одно полетять? А шлях як знайдуть?

— Знайдуть. У природи свої закони……сказав старий. Якщо яйце чорногуза покласти під квочку і виводок потім тримати до осені під замком, а восени випустити — сам-самісінький полетить в Іран, в Індію… Це вже в них у крові, передасться від батьків… Ану поклич свого Дарвіна, подивимося, як він з’ясує це питання, — додав він.

Хлопчики засміялися.

— Проте ці спадкові звички людина може змінити, — сказав «учений підліток» (так називав дід Армена за його розум). — Для цього треба, щоб дикі качки кілька літ пожили в селі, змішалися з свійськими, набули нових звичок і забули старі.

А Камо вже думав про інше.

Він завжди вражав товаришів надзвичайними планами, які щомиті визрівали в його голові. І ось тепер у нього з’явилася цікава ідея.

— А чому б нам не влаштувати ферму диких птахів? — звернувся він до товаришів.

— Як?

— Дуже просто. В очеретах Гіллі є багато яєчок, ми зберемо їх і виведемо в інкубаторах пташенят.

Асмік усміхнулася, блиснувши своїми білими зубами. Їй сподобалась пропозиція Камо.

— Яких гарних пташенят я вам виведу, — гаряче сказала вона.

— А де ж ті яєчка, що ти зібрала? — спитав Грикор.

— Там, — відповіла вона, махнувши рукою.

Хлопчики швидко відшукали в очереті кошик, повний різнобарвних яєчок.

Кошик вони взяли до човна.

— Дідусю, поглянь, скільки яєчок зібрала Асмік, — радів Камо.

І Асмік, щаслива, схвильована, радо усміхаючись, поглядала то на одного, то на другого хлопчика.

Дід Асатур уважно перебирав у кошику яєчка.

— Доню моя. оце яєчка чайки, з них вилупляться гарні білі пташки. Але їхнє м’ясо не смачне, вони самі їдять м'ясо. Відберіть ці яєчка і віддайте Рибтресту, адже одна така пташка з’їдає два-три пуди рибних мальків на рік. Багато риби гине від них у Севані. Збирати їхні яєчка не гріх.

— А це чиї? — показав Камо на яєчка, завбільшки з курячі, немов посипані зеленкуватим піском.