Читать «Скеля Дельфін» онлайн - страница 49

Розділ шістнадцятий

Свист хльоснув Глобу по вухах, немов удар батога. Більше не цікавлячись Васею, він дивився на гоночний човен. Там виднілися тільки стривожені дитячі личка. Глоба полегшено зітхнув. Тепер було перед ним єдине завдання: затримати тут піонерів, цих нежданих і небажаних свідків, а самому якомога швидше добратися до пристані і притьмом тікати з міста.

Глоба поклав весло і спокійно сів на лаву, чекаючи, поки човен підійде зовсім близько.

Вася десь зник. Скільки не шукав очима Глоба, на поверхні води ніде не було видно маленької білявої голівки. Очевидно, сили залишили хлопця і, не змагаючись більше, він опустився під воду, на дно, до мертвооких зелених крабів.

Човен підійшов зовсім близько і спинився за кілька метрів від шлюпки.

Глоба дивився на піонерів, і піонери мовчки дивилися на Глобу. Починати розмову ніхто не хотів. Через дві хвилини, коли мовчанка вже стала надто важкою й гнітючою, Глоба помалу опустив руку в кишеню і витяг револьвер.

Двічі він підкинув його па руці. Сонце сліпуче відбивалося на полірованих гранях. Потім узяв револьвер у руку і, не поспішаючи, наставив його на піонерів.

Школярі зблідли. Ще ніколи в житті не доводилось їм зустрічатися з живим бандитом. Бандит обов’язково мусив бути десь у полі або в степу, в чоботях, і в якомусь незвичайному одязі, а тут на тобі — високий, чисто поголений чоловік у модному сірому костюмі з яскравим галстуком.

Ніхто не сподівався такої зустрічі, і а першу хвилину всі остовпіли вія жаху і подиву. Ніхто з них ніколи не думав, ідо так несподівано можна натрапити на власну смерть.

Спочатку вони навіть подумали, що Глоба просто жартує з ними, але зразу ж «гадалася розповідь Андрюші. Тут вже було не до жартів. Очевидно, Глоба боявся їх, маленьких і беззахисних, коли ви рішив вдатись до зброї.

— Де Вася? — дзвінко крикнув В і г я Огрінчук і зразу ж сам злякався своєї сміливості.

Глоба оглянувся на всі боки і не від новів нічого. Так само пустельно було навколо. Жодна жива душа не порушувала спокою степу і моря.

— Ану, марш усі на скелю. — раптом, розлютившись, крикнув Глоба, — живо мені! А то я всіх вас тут, як щенят, пере стріляю.

Якби піонери знали, що в руках у Глоби синьою сталлю поблискує: незаряджений револьвер, вони б ніколи в житті не послухалися зухвалого наказу Глоби. Але дуло револьвера дивилося на них маленьким уважним чорним оком. Кожної секунди Глоба міг почати стріляти. І тому помалу, плутаючи веслами, вони рушили до скелі Дельфін, до того місця, де каміння становило природну пристань.

У кожного з’явилися дивовижні плани врятування від Глоби. Але уважне око револьвера слідкувало за вузеньким і хистким гоночним човном, і цей холодний, бездушний погляд сковував рухи і заморожував думки дітей.

Човен поволі посувався до скелі і слідом за ним пливла шлюпка з Глобою.

Вася не з’являвся ніде. Глобі, нарешті, вдалося назавжди позбутися єдиної людини, яка знала таємницю яхти «Галатея».

Хоч як погано веслували тепер піонери, все ж човен, нарешті, досяг того місця, де скеля полого спускалася у воді, і зупинився, м’яко ткнувшися у камінь носом.