Читать «Скеля Дельфін» онлайн - страница 46

Але коли далі почало ляскати раз за разом, Ніна Іванова занепокоїлася. Почуття тривоги опанувало її; передалося воно й хлопцям.

Ще дуже налягали на весла Андрюша і Гриша, все швидше й швидше мчав по притихлій воді човен, і з кожною хвилиною чіткішими ставали на тлі ясного неба ламані скелі Дельфін.

Останні кілька десятків метрів човен пролетів із швидкістю, якій могли позаздрити найкращі гонщики міста.

Скеля насунулася на піонерів, висока й крута. Ніна проводила човен біля самого каменя. Він спускався в море, як прямовисна важна стіна.

Човен вилетів з-за рогу скелі Дельфін і завернув праворуч. Від здивування й жаху Ніна не могла порухнутися. Андрюша і Гриша покинули веслувати. Тільки Вітька заклав два пальці в рот і оглушливо свиснув…

* * *

І в той же час легка біла моторка відчалила від епропівської пристані. Помалу розвернувшись, поступово збільшуючи швидкість. вона вийшла з порту.

Перед її гострим білим носом розгортався широкий пінний вал води. Здіймаючись над поверхнею, ніс немов одгортав хвилю, розрізаючи її посередині.

У кабіні човна сиділи Борис Петрович Коротков, епропівець Олександр Михайлович і ще один високий білявий молодий чоловік з малиновими петлицями.

Вчора пізно ввечері до його начальника з'явились місцеві водолази Кравченко і Огрінчук і розповіли: один — про зустріч з колишнім ад’ютантом білого офіцера, другий — про візит якогось підозрілого суб’єкта, що пропонував йому за будь-яку ціну дістати з «Галатеї» для нього якусь «мамашину пам’ятку».

Начальник, природно, зацікавився цим повідомленням і доручив розслідування одному з своїх підлеглих. До того ж сьогодні вранці Коротков і епропівець повідомили йому продовження цієї історії.

Військовий, якому доручили розібратися в усьому, скористався катером, щоб подивитися, що відбувається біля скелі Дельфін

Вони говорили про те, про се, але думки їх були там, біля скелі, де під водою на великому плоскому камені лежала яхта «Галатея».

До скелі Дельфін моторці залишалося десять хвилин ходу…

Розділ п’ятнадцятий

Куля пройшла глибоко у воду, залишивши довгий білий слід.

Спочатку Вася не зрозумів, що це таке продзижчало біля самого його вуха. Коли він глянув на шлюпку, Глоба саме цілився, щоб вистрілити вдруге.

Хлопця охопив смертельний жах, і він закричав. В цьому крикові не було жодної нотки благання, був тільки страх. Але в той же час Вася насторожено слідкував за кожним рухом Глоби Намагаючись розв'язати вузол, він весь час розхитував шлюпку, і Глобі було дуже важко добре прицілитися.

Коли палець Глоби на спуску ледве помітно здригнувся, Вася поринув у воду, і друга куля пішла в глибину моря, залишивши після себе такий же пінистий слід Вона пройшла зовсім недалеко від Васиної голови. Хлопець добре чув мелодійне гудіння розсіченої воли

Треба було за всяку піну звільнитися від мотуза Під водою Вася міг би доплисти до надійних схованок між камінням скелі Дельфін і врятуватися. Він ламав собі пальці, намагаючись розв'язати подвійний намоклий вузол, і з жахом думав про ту мить, коли йому доведеться виринути недалеко від шлюпки. Вузол вже почав трохи піддаватися, але повітря в легенях невистачало і хоч-не-хоч треба було виходити на поверхню.