Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 471

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 812. — С. 127; Янов М Кіш УВК в Чернігові//Українське Козацтво. — 1973. — Ч. 1(23). — С. 15–19; Ч. 2(24). — С. 28–35; Янов М. Сторінка виправлень//За Державність. — Варшава — 1939. - № 9. — С. 240–242; Некролог/Українське Козацтво — 1977. — Ч 3(42). — С. 43–45

ЯНОВСЬКИЙ (Гоголь-Яновський) Микола Львович

(08.01.1874—?) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Один з нащадків письменника М. В. Гоголя. Походив з дворян Полтавської губернії. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище (1895), Офіцерську артилерійську школу. Служив у лейб-гвардії 3-й артилерійській бригаді (Варшава). З 06.12.1911 р. — полковник. З 18.10.1913 р. — командир 5-ї батареї лейб-гвардії 3-ї артилерійської бригади. З 28.06.1916 р. — командир 2-го дивізіону лейб-гвадрії 3-ї артилерійської бригади. За відвагу у боях був нагороджений Георгіївською зброєю. Останнє звання у російській армії — полковник.

З 05.12.1917 р. — командир 3-ї Гвардійської артилерійської бригади, начальник Гвардійської стрілецької дивізії, уповноваженний з українізації 2-го Гвардійського корпусу. З кінця 1917 р. — уповноважений з організації Вільного Козацтва на Полтавщині. У березні 1918 р. увійшов з кадрами Вільного Козацтва Полтавщини до Кінно-Гайдамацького полку ім. К. Гордієнка Армії УНР. З 20.03.1918 р. — голова ремонтної комісії на Чернігівщині. З жовтня 1918 р. — кошовий отаман Українського Козацтва на Херсонщині. З 20.12.1918 р. перебував у відпустці в Лубнах, де потрапив під більшовицьку окупацію. У 1919 р. — на початку 1920 р. переховувався від більшовицької та білогвардійської мобілізацій на Київщині, під псевдонімом «Пилипенко» працював робітником на клеєварному заводі, лісових розробках та т. п. 28.05.1920 р. прибув до Вінниці у розпорядження української армії, а 10.06.1920 р. — до штабу Армії УНР. З 13.06.1920 р. — інспектор артилерії Армії УНР. 02.08.1921 р. був підвищений до звання генерал-хорунжого. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 919. — С. 678–682; Оп. 2. — Спр. 653. — С. 34–55; Список полковников 1914. — СПб. — 1914. — С. 1029; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 70.

ЯНУШЕВСЬКИЙ Григорій Юхимович

(18.11.1861 — після 1934) — генерал-поручик Армії УНР.

Народився у Подільській губернії, походив з родини титулярного радника. Закінчив Варшавське піхотне юнкерське училище (1883), вийшов підпоручиком до 1-го стрілецького батальйону. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1890). З 18.04.1899 р. — полковник. З 17.02.1900 р. — начальник штабу 6-ї кавалерійської дивізії. З 29.01.1901 р. — начальник штабу 10-ї піхотної дивізії. З 30.03.1904 р. — командир 3-го стрілецького полку, на чолі якого брав участь у Російсько-японській війні. За бойові заслуги був нагороджений золотою Георгіївською зброєю. З 19.06.1905 р. — генерал-майор, начальник 1-ї бригади 1-ї стрілецької дивізії. З 16.12.1906 р. — генерал-квартирмейстер штабу Московської військової округи. З 16.07.1910 р. — начальник штабу 9-го армійського корпусу (Київ). З 27.09.1914 р. — начальник 19-ї піхотної дивізії. З 19.07.1914 р. — генерал-лейтенант. З 29.07.1915 р. — начальник 1-ї Гренадерської дивізії. З 11.09.1916 р. — командувач 3-ю армійського корпусу. 15.04.1917 р пішов у відставку після розгрому корпусу німецькими та австро-угорськими військами на т. зв. Черевищенському плацдармі. За Першу світову війну був нагороджений всіма орденами до Святого Володимира II ступеня, орденом Святого Георгія IV ступеня (07.05.1915 р., за бій 08–10.12.1914 р.).