Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 469

У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі. У 1927 р. закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії в Подєбрадах. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр 67 — С 50–51, Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр 923. — С. 1–6; Наріжний С. Українська еміграція. — Прага. — 1942. — С. 153

ЯКУБОВСЬКИЙ Антін Павлович

(1880-?) — полковник Армії УНР.

Народився у Києві. Станом на 01.01.1910 р. — поручик 3-го Брест-Литовського фортечного піхотного батальйону. У 1917 р. — командир роти Тифліського військового училища. Останнє звання у російській армії — підполковник.

З 18.07.1918 р. — вартовий старшина канцелярії Військового міністерства Української Держави. З 05.07.1919 р. (в т. ч. на 05.11.1919 р. та 19.04.1920 р.) — начальник наказної частини Військового міністерства УНР. 09.07.1920 р. через хворобу залишився у Камянці-Подільському після відходу українських військ з міста. Переховувався від більшовиків. Згодом повернувся до Армії УНР. З 01.11.1920 р. — діловод Головної мобілізаційно-персональної управи Військового міністерства УНР. Станом на 1922 р. — начальник відділу Інтендантської управи Військового міністерства УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. 170–175; Спр. 652. — С. 39.

ЯНИЦЬКИЙ Василь Іванович

(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.

Народився у Житомирі. Останнє звання у російській армії — штабс-ротмістр.

Під час протигетьманського повстання — головнокомандувач т. зв. Південного фронту військ Директорії зі штабом у Бердичеві, що боровся з білогвардійськими загонами волинського губернського старости Андро. Станом на липень та на 16.08.1919 р. — командир 27-го (3-го) Залізнично-Технічного полку Дієвої армії УНР. У вересні 1919 р. — приділений до штабу полку 27-го (3-го) Залізнично-Технічного полку. Дієвої армії УНР. Доля після жовтня 1919 р. невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1696 — фонд державного інспектора Залізнично-Технічного корпусу. — Спр. 10. — С. 16–17; Спр. 11. — С. 20; Порохівський Г. Штаб Південного фронту//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1938. — Ч. 7–8. — С. 18; Ч. 9. — С. 17.

ЯНІВ Трифон

(1888—06.1919) — начальник групи Дієвої армії УНР.

Народився у с. Демня Жидачівського повіту Галичини. З липня 1914 р. служив у Легіоні Українських січових стрільців у булавному відділі. Останнє звання в австро-угорській армії — старший десятник. У вересні 1916 р. потрапив до російського полону, перебував у таборі полонених у Саратові.

Навесні 1917 р. залишив табір та прибув до Одеси, де став одним із організаторів Союзу української молоді. Керував діяльністю Одеської Січі — молодіжної військової організації, що наприкінці 1917 р. — на початку 1918 р. брала участь у боях проти червоних. Під час січневих боїв проти більшовиків в Одесі був поранений. Восени 1918 р. сформував та очолив 1-шу студентську сотню охорони Одеси. З кінця грудня 1918 р. — в. о. начальника 5-ї пішої дивізії військ Директорії. З початку березня 1919 р. — командувач Південно-Східної групи Дієвої армії УНР (з перервою від 18 до 21.03.1919 р). Наприкінці березня 1919 р. виїхав для переговорів з представниками Антанти до Одеси, де й залишився. У червні 1919 р. був схоплений ЧК, вивезений до Бірзули та страчений.