Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 441
Ярослав Юрійович Тинченко
З 1949 р. жив на еміграції у США. Підтримував тісні стосунки з українською військовою еміграцією, систематично друкувався в українських часописах, був підвищений урядом УНР в екзилі спочатку до звання майора, а потім — підполковника Помер та похований у Чикаго.
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 230; Спр. 297 — накази по Спільній юнацькій школі; Ф. 5235. — Оп. 1. — Спр. 2121 — особисті документи І. Чесно; Lietuvos Wiuomenes karininkai, 1918–1953, Vilnius. — 2002 — t. 2. - S. 288–289; 2003. - t. 3. - S. 3264 Чесно І. Думки без патиків//Тризуб. — Нью-Йорк. — 1965. — Ч. 32. — С. 21–22; Дробязко С. Под знаменами врага — Моск- ' вії, - 2004. — С. 250–251.
ЧЕХОВИЧ Олександр Олександрович
(23.11.1870 — до 1936) — генерал-хорунжий Армії УНР.
Народився у м. Камянець-Подільський. Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, 1-ше Павлівське військове училище (1891), служив у 11-й польовій артилерійській бригаді. У 1906 р. закінчив Олександрівську Військово-юридичну академію, був кандидатом на "військово-польові посади, військовим слідчим. З 1908 р. перебував на посаді помічника військового прокурора Кавказького військово-окружного суду. З 30.08.1912 р. — помічник військового прокурора Київського військово-окружного суду. З 19.07.1914 р. — штаб-офіцер при завідувачі військово-судової частини штабу головнокомандувача Південно-Західного фронту. З 01.09.1914 р. — штаб-офіцер штабу військового губернатора Галичини. З 29.11.1914 р. — військовий слідчий 1-го Київського військового училища, за сумісництвом — слідчий особливо тяжких справ у Київському військово-окружного суді. З 29.05.1917 р. — військовий суддя Київського окружного суду. З 20.08.1917 р. голова корпусного суду 32-го армійського корпусу.
З 01.01.1918 р. — товариш начальника головної військово-судової управи Військового міністерства УНР. З 10.03.1918 р. — старший військовий слідчий, а з 20.04.1918 р. — голова Київського вищого військового суду. З 20.10.1918 р. — начальник прокурорського відділу Головної військово-судової управи Військового міністерства Української Держави, згодом — Військового міністерства УНР. З 14.06.1919 р. — начальник законодавчого відділу Військового міністерства УНР, а з 07.06.1920 р. — помічник начальника головної військово-судової управи й головний військовий прокурор УНР. Помер на еміграції у Польщі.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 68. — С 131–132; Спр. 79. — С. 151–152; Список полковникам 1914. — СПб. — 1914. — С. 1043; Киркиченко Ю. До історії українського військового судівництва//За Державність. — Варшава. — 1936. — № 6. — С. 65–76.
ЧЕХІВСЬКИЙ Микола Мусійович
(17.05.1884 — після 1933) — військовий старшина Армії Української Держави.
