Читать «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» онлайн - страница 440
Ярослав Юрійович Тинченко
У 1920–1921 рр. — командир 1-го Запасного куреня 2-ї Запасної бригади Армії УНР. Подальша доля невідома.
РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. - п/с 243–166; ЦДАВОУ — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 219. — С. 112.
ЧЕСЛАВСЬКИЙ Василь Володимирович
(1875 — після 1937) — генеральний хорунжий Армії Української Держави.
Закінчив кавалерійське училище (1897), служив у Приморському драгунському полку. Станом на 01.01.1910 р. — підполковник 3-го драгунського Новоросійського полісу (Ковно). У 1914–1917 рр. — полковник, командир 10-го гусарського Інгерманландського полку, згодом — командир бригади 10-ї кавалерійської дивізії. Був нагороджений всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою, орденом Святого Георгія IV ступеня, Георгіївською зброєю, румунським орденом Каранти.
З квітня 1918 р. — начальник 7-ї кавалерійської (згодом — 2-ї кінної) дивізії Армії УНР, у подальшому — Армії Української Держави. За Гетьманату П. Скоропадського був підвищений до звання генерального хорунжого.
У листопаді—грудні 1918 р. як командир Офіцерського загону 2-ї кінної дивізії та 1-го Волинського корпусу брав активну участь у боях з військами Директорії під Житомиром, Бердичевим, Коростенем та Києвом. З січня 1919 р. служив у Збройних Силах Півдня Росії, був поранений.
З 1920 р. — білоемігрант. Жив у Чикаго (США). Автор спогадів про Першу світову війну.
ЦДАВОУ — Ф. 1077 — Оп. 1. — Спр. 43. — С. 73; Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 8. — С. 115–116; Чеславский В. 67 боев 10-го гусарского Ингерманландского полка. — Чикаго. — 1937; Волков С. В Офицеры армейской кавале- 1 рии. — Москва — 2004. — С. 572–573.
ЧЕСНО Іван (Чесна Йонас)
(22.04.1897-20.02.1978) — хорунжий Армії УНР (підполковник на еміграції). Відомий український та литовський військовий діяч.
Народився у м. Райсеняушсе (Литва). Під час Першої світової війни разом з родиною виїхав в Україну.
Навесні 1919 р добровольцем вступив до Дієвої армії УНР, був зв'язковим при штабі Залізнично-Технічного корпусу (згодом — 9-ї Залізничної дивізії Дієвої армії УНР). У 1920–1921 рр. навчався у Кам'янецькій спільній юнацькій школі, 16.06.1921 р. (1-й випуск на еміграції) закінчив кінний відділ у званні хорунжого, залишився на посаді ад'ютанта кінного відділу школи. З кінця 1921 р. — ад'ютант школи.
Восени 1922 р. повернувся до Литви. 07.10.1924 р. закінчив Литовське військове училище, вийшов лейтенантом до 2-го уланського полку литовської армії. З 19.12.1931 р. — командир кулеметного ескадрону 1-го гусарського полку литовської армії. 14.07.1934 р. закінчив Вищі штабові курси, капітан. З 24.06.1935 р. — начальник школи підстаршин 2-го уланського полку. Після окупації Литви Радянським Союзом служив у 29-му Литовському територіальному корпусі РСЧА, командував 184-м зенітним дивізіоном. У 1941 р. був заарештований НКВС, але звільнений литовськими повстанцями на початку війни. З літа 1944 р. був начальником штабу Армії оборони вітчизни (інша назва — Жемайтийська армія оборони). Останнє звання у литовській армії — майор.
