Читать «Більшовицько-марксистський геноцид української нації» онлайн

П. С. Іванов

ІВАНОВ П. С

Більшовицько-марксистський геноцид української нації

…Нам було зрозуміло, що революція має

тільки одного справді страшного ворога — Росію [1].

К. Маркс, Ф. Енгельс

Росія, ця варварська раса, страшенно могутня…

…Слов'янські варвари — природні

контрреволюціонери, особливі вороги демократії [2].

К. Маркс

Необхідна безжалісна боротьба не на життя,

а на смерть зі зрадницьким щодо революції

слов'янством… винищувальна війна і безжалісний терор…

…Кривавою помстою відплатить слов'янським

варварам всезагальна війна… Вона цілковито знищить…

цілі реакційні народи — і це теж буде прогресом! [2]

Ф. Енгельс

Цей геноцид має велику попередню історію, що розпочинається марксистським вченням про революційну перебудову світу.

Викладене в десятках товстих томах Маркса і в стисло-концентрованому, спресованому до гасел «Маніфесті комуністичної партії», це вчення наскрізь просочене звіриною злістю, закликами до насильства, до всесвітньої кривавої бойні. Складається враження, що автор цього маячного навчання страждав патологічною ненавистю до усього світу, роду людського або, як сказав поет: — И все, что пред собою видел, он презирал и ненавидел! Наче в нього не було нічого такого, що дороге більшості людей — батьківщини, національності, моралі, честі, совісті, сорому, не було нічого святого. А була лише всепожираюча демонічна жага влади, світового панування з метою переробити цей ненависний йому рід людський за власним огидним образом і подобою.

Особливо люто він зневажав, ненавидів село, селянство: «ідіотизм сільського життя» [1]; «Селяни — не революційні, а консервативні. Навіть більш, ніж реакційні: вони прагнуть повернути назад колесо історії» [2]. Для Маркса, зведеного, немов курок, готового, до революції, людини, що скеровує колесо історії тільки вперед, важко навіть уявити більшого ворога, аніж байдужого до революції селянина, який ще й перешкоджає, крутить його колесо назад.

Фахівці давно розкрили, а саме життя, за минулі від часу його написання майже 200 років, незаперечно засвідчило неспроможність, хибність марксового вчення, яке не витримало перевірки часом і зазнало цілковитого краху. Не збулися основні його передбачення, пророцтва: капіталізм так і не загинув, а навпаки, успішно розвивається; так і не знищена приватна власність: буржуа, капіталісти, бізнесмени процвітають і виявилися не такими вже всі підряд людожерами, якими зображав їх великий революціонер-«гуманіст»; вони не «тремтять» перед своїм «гробарем» — робітничим класом, з яким у розвинутих капіталістичних країнах виробили взаємоприйнятні виробничі відносини, що забезпечили йому чудові трудові і соціальні умови. Після розвалу СРСР, що тримав на у багнетах весь соціалістичний табір, тільки Північна Корея і Куба ще прямують марксистським шляхом, пожинаючи гіркі плоди. Більше охочих вставати на цей шлях у нинішньому світі немає. А Китай давно бурхливо розвивається не за марксівськими рецептами.

* * *

До того ж це вчення виявилося і наскрізь брехливим.