Читать «Веселий ярмарок» онлайн - страница 9
Микола Білкун
Оксану не дуже обходило, як би Песталоцці оцінив її дисертацію. От як подивиться строгий і безкомпромісний професор Дитяткін? Оце хвилювало. І чим ближче підходила Оксана до будинку, де жив Степан Артемович, тим швидше колотилося її серденятко. Бачила в уяві строгого професора: він у темному костюмі, білосніжній сорочці і чорній краватці. Чула його зауваження до дисертації: «Да-с, шановна Оксано Петрівно. Відчувається: дисертантка надто ліберальна у ставленні до своїх вихованців». Ще й зітхне, додасть: «Жіночий лібералізм. М'якотілість жіноча. Ще Песталоцці казав... Да-с!»
А ось і той будинок, а ось і квартира, в якій уже доводилося бувати і на консультаціях, і на заліках. Двері чомусь прочинені, чути собачий гавкіт. Але ж у квартирі професора Дитяткіна ніколи не було собак... Може, тепер завели?
Оксана увійшла, сторожко оглянулась довкола, боячись аби не пошматував Рябко чи Сірко її нової сукні. Та собаки не було. І тут вона почула з кабінету:
— Гав, гав-гав, грр... Гав, гав-гав... Гррр...
— Дідусю! Ну, дідусю! Ще погавкай! І погарчи. Ну, кому я сказала!
Впізнавши голос професорської онуки Еллочки, дисертантка сторопіла.
— Еллочко,— жалібно просив пощади Степан Артемович,— дідусь уже стомився.
— Не буду їсти, не буду їсти!— затупала-забила каблучками об паркет онука.— Ще погавкай, тоді їстиму...
Професор Дитяткін зітхнув і став далі гавкати й гарчати.
«Експеримент, — здогадалась дисертантка. — Степан Артемович здійснює педагогічний експеримент. Це один з інгредієнтів у системі виховання». У напіврозчинені двері Оксана побачила керівника своєї роботи... під столом.
— Гав, гав-гав, гррр... Гав, гав-гав, грр...
Онука заливалася срібним, розкотистим сміхом. Професор виліз з-під столу, обтрусив піжаму, зітхнув:
— Ну, тепер їж...
Онука затупала ніжками і зарепетувала:
— Ти обіцяв ще жабкою поплигати. Поплигай жабкою!
І строгий, безкомпромісний професор, покрутивши головою, заходився плигати по кабінету жабкою... А онука весело сміялася.
— Дід жабка, дід жабка!..
Нарешті задиханий, втомлений підвівся і впав на диван, витираючи щедро зрошену потом лисину.
— Ну й мучителька... Їж уже, а то он реміняку дістану...
Еллочка закопилила губку і знехотя почала копирсатися виделкою у тарілці.
На порозі стала Оксана і кинула погляд на Еллочку:
— Степане Артемовичу, це експеримент?
— Який там експеримент,— зітхнув професор і у пом'ятій піжамі підвівся назустріч дисертантці.— Таке вреднюще дитя вдалося. Ради не дамо. Просто мучителька.
— Пробачте... А як же Песталоцці?
— Пе-ста-ло-цці,— глузливо протяг професор і махнув безсило рукою.— Теоретично воно легко... а) — спостереження, б)— експеримент...
— А ваші книги і лекції?— не могла заспокоїтись дисертантка.
— Книги і лекції про дітей взагалі. А ця мучителька — рідна онука...
Василь Большак
ЛЕДІ, ЛОРД І ГАЛЬКА
І в наш «Ранок» іноземні делегації навідуються. Дзвонять якось з райцентру.
— Не одлучайтесь далеко, англійці приїдуть.
— Хай їдуть. Я з ними ще на Ельбі стрічався, і з Айками, і з Майками.