Читать «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» онлайн - страница 47

— Напевне, по-африканському,— припустив Антон. І Гошин Кубарик, дивлячись на пташок, загавкав.

Тошко у відповідь роздув груди і заспівав ще голосніше.

— Соловей! — захоплено сказав Бориско.

— Я ж казала, що він у мене особливий,— з гордістю оголосила Тонечка і взялася підсвистувати своєму пернатому другові.

Піднятий птахами і Кубариком гамір змусив принишклих морських свинок знову забігати по колу. До них відразу приєднались хом'ячки, покинувши стерегти свої запаси. Всім стало дуже весело: і тваринам, і людям. І раптом з під'їзду вийшла Людка зі своїм Маїсом. Маїс устиг вже зарекомендувати себе з найгіршого боку. Він виявився ще і страшним злодюгою. Досить комусь під час його перебування у дворі залишити хоча б на хвилинку сумку з продуктами без нагляду, як він обов'язково щось поцупить. А вийде у двір малюк з бутербродом, відкусить і покладе його на лавку — бутерброда як і не було. Замість нього сидить на лавці Маїс і облизується. Не раз залізав він у квартири першого поверху, коли в них були відкриті вікна. Цілі погроми там влаштовував. Людці навіть заборонили спускати його з мотузочка, щоб між забіякою котом і собаками не було бійок. І ось знову він походжав по двору.

Дошкільниця Тонечка зразу кинулася до кліток з канарками. Бориско з Гошею озброїлися палками і стали біля вольєри.

Але Маїса і його хазяйку на цей раз ніхто не цікавив. На радість усім, вони попрямували на вулицю. Лише проходячи поряд з Арсом, який спокійно лежав біля свого господаря, Маїс ніби між іншим ударив його лапою по морді. Арс досить байдуже глянув на Маїса, потер морду об землю і поклав знову на лапи. Не діставши відсічі, Маїс знахабнів і знову підскочив до Арса. Але на цей раз він навіть не встиг змахнути лапою, як увесь його тулуб опинився в пащі Арса. З неї лише стирчали з одного боку передні лапи Маїса, а з другого — хвіст. Арс мотнув головою, і в ту ж секунду Маїс гепнувся кроків за десять від лавки на асфальтовану доріжку. Полежавши трохи, він підвівся і, припадаючи на задні лапи, задріботів до свого під'їзду. Задавака Людка, вся червона і злякана, поспішила за ним.

— Ось і настав кінець царюванню Маїса-безстрашного,— порушив мовчанку снайпер Вадик.— Здорово його Арс провчив!

Вадик завжди умів вчасно і влучно висловитися. На те він і снайпер! Ось доточив до Маїса слово «безстрашний», і всі усміхнулись. І у дворі знову стало весело. 

Відповідальне доручення

Ні, у нас просто не вистачає духу розповісти Степанові Григоровичу про наше таємне шефство. Піднялися ми з Павликом на другий поверх. Потопталися нерішуче біля дверей його квартири і спустилися назад у двір. Ми не боялися, що Степан Григорович не зрозуміє нас і стане на бік вожатої. Він людина справедлива і в усьому розбереться. Мало які невдачі можуть бути спочатку! Але ж розповісти йому про все — значить, поскаржитися, як нам не везе і попросити допомоги. А я терпіти не можу скаржитися. Сам собі стаєш противним. Чи не краще намагатися такий авторитет у жовтенят здобути, щоб вони нікого, крім нас, собі вожатими не захотіли. А для цього необхідно якомога швидше придумати те цікаве завдання, яке ми пообіцяли жовтенятам, змінивши свої імена. А то їм набридне чекати, і вожата може нас застати разом з ними — тоді всьому кінець.