Читать «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» онлайн - страница 32

— Перенесемо збір в інше місце,— сказав Павлик.— Зате в нас буде багато будматеріалів. Ми таку вольєру зробимо, не гірше, ніж у зоопарку.

Це заспокоїло дітей. Ми дочекалися, коли бульдозерист завершить роботу, і взялися відбирати вцілілі дошки. Назносили цілу купу та й розійшлися по домівках обідати і робити уроки.

Але я ще не почав їсти суп, як до мене прибіг захеканий Гоша.

— Приїхала вантажівка і все відвозить,— повідомив він з порогу,— наші дошки теж вантажать!

Ми помчали у двір. Вантажівки, яка відвезла частину наших дощок, вже не було. В кабіні бульдозера сидів молодий хлопець і позіхав.

— Ви навіщо наші дошки забираєте? — суворо запитав я його.

— Згідно з нарядом,— безтурботно відповів хлопець.

— Біжимо до техніка, скажемо! — засмикав мене Гоша.

Ми побігли. Техніка-доглядача вдома не було. Гоша не витримав і закричав на всю квартиру:

— Нас обікрали!

Дружина техніка, його мати і дві дочки-дошкільниці обступили нас і почали розпитувати, з якої ми квартири і коли сталася крадіжка. Але тут прийшов технік-доглядач і зразу все зрозумів.

— Нехай відвозить мотлох,— сказав він,— ми зробимо для вас ігровий майданчик з нового матеріалу. В нас є на це фонди. Столяри поставлять альтанку, гриби-парасолі, а ви їх пофарбуєте. Впораєтесь?

— Впораємося,— відповів Гоша і, кивнувши на мене з Павликом, оголосив: — Це наші вожаті! — І додав значуще: — Їх Костею та Яшею звуть.

— Дуже приємно,— сказав технік-доглядач.

У дворі бульдозерист і шофер вантажили решту дощок на іншу вантажівку.

— Швидше! Швидше! — підганяли їх Павлик з Гошею,— чистіше прибирайте цей мотлох. Тут буде ігровий майданчик з нового матеріалу. У нас є фонди.

Хлопець-бульдозерист підчистив як слід. Жодної тріски не залишив, жодної цеглинки.

Ми почали чекати будматеріали і столярів. Прождали три години і нічого не діждалися. Тоді Павлик, я, Вадик і Бориско знову пішли до техніка-доглядача. Ми хотіли взяти з собою Гошу. Він міг знадобитися, якщо нам доведеться щось відстоювати. Але його мама сказала, що він пішов кудись дресирувати щеня. Довелося йти без нього.

— Бульдозеристів нема, і столярів теж,— повідомили ми техніку-доглядачеві.

— Не все зразу,— технік-доглядач тяжко зітхнув: — Столяр може прийти хоч зараз, тільки що йому робити без будматеріалів?

— Нічого робити,— погодилися ми,— треба привезти будматеріали.

— А хто це зробить? — запитав нас технік-доглядач.— Водопровідник за дошками не поїде і сантехнік теж, а завгосп у відпустці.

— Давайте ми одержимо,— запропонував Павлик.

— Вам не можна. Ви безпаспортні. Як я вам доручення випишу? Доведеться зачекати.— Технік-доглядач зітхнув з полегшенням, ніби якусь справу зробив.

— А ви тоді самі поїдьте, от вам і посилати нікого не доведеться,— порадив йому снайпер Вадик.

Технік-доглядач засміявся.

— А що? Це вихід. Доведеться так зробити. Спасибі за підказку.— Він потиснув Вадикові руку.

Ми теж похвалили Вадика, як тільки розпрощалися з техніком-доглядачем. Здорово Вадик його підсік! Ніби на мушку автомата взяв. Справжній снайпер!

Обстановка загострюється