Читать «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» онлайн - страница 31

— Так, заберуть,— підхопив я,— і вони не виконають завдання, яке їм доручили.— Тут я пильно глянув на дітей, мовби перевіряв, чи можна їм довірити важливу таємницю, і сказав зовсім тихо: — Незабаром ми з вами теж одержимо дуже відповідальне завдання.

— Від Степана Григоровича? — запитав Вадик.

— Не будемо зараз уточнювати, від кого. Коли настане час, ви все будете знати,— вставив Павлик.

— Від сьогодні ми повинні почати підготовку до цього завдання,— сказав я,— і почнеться вона з випробування.

— З якого? — підвівшись з сучкуватої колоди, запитала Оля.

— Насамперед ви повинні запам'ятати, що з цієї хвилини для всіх, крім вас, ми з Павликом будемо мати інші імена. Павлик від цієї хвилини — Костя, а я — Яша.

— Якщо вас хтось запитає: «Як звуть ваших вожатих?»— ви повинні чітко і твердо відповісти: «Яша і Костя!» — повторив Павлик.

— Так! — підтвердив я.— І ніяких Петриків і Павликів. Так нас можете називати, тільки коли ми самі.

— Ми теж повинні змінити свої імена? — запитав Гоша.

А маленький Антон, не дочекавшись відповіді, сказав:

— Я буду Карлсоном, який живе на даху!

— Краще будь Карлсоном, який живе вдома,— пожартував Павлик.

А я дуже серйозно сказав:

— Поки що такого наказу не було. Я тільки знаю, що перше важливе завдання, яке нам скоро доручать, ви будете виконувати в масках, щоб вас ніхто не впізнав.— І тут же додав: — Але якщо хтось з вас проговориться і скаже, що вожаті вашої зірочки Павлик і Петрик, ніякого завдання нам не одержати.

— Не хвилюйся!

— Ми не проговоримося! — гаряче запевнили нас жовтенята.

— Ото і добре,— полегшено зітхнув Павлик і поліз у свій портфель за зошитом: на збір зірочки він завжди приходив з портфелем.— А тепер я вам повідомлю про наших підшефних. Я підрахував усіх, у кого ми були,— І Павлик оголосив: — У трьох будинках нашого двору живуть двадцять три собаки, тридцять шість котів, сім'я морських свинок, чотири черепахи, три хом'ячки, п'ять щигликів, канарка з кенаром, двоє хвилястих папуг, степовий їжак і тимчасовий мешканець півень Філя венеціанської породи.— Він відклав свій список і запитав дітей: — А що коли зробимо у дворі невеликий загончик? У клітці багато не набігаєшся, а в загончику хом'ячки і морські свинки можуть гратися.

— Морським свинкам треба вирити ставок, великий, як море,— розреготався Гоша.

Довелося пояснити йому, що морські свинки тільки так називаються, тому що колись давним-давно їх привезли до нас із-за тисячі морів. А води вони бояться більше ніж коти. Гоша дуже здивувався і заявив, що тоді морських свинок треба називати сухопутними.

Ми закінчили нашу нараду і відправилися на пошуки будматеріалів для загончика, який Павлик назвав вольєрою. Ходили понад годину, але ніде не знайшли жодної пристойної дошки. Тоді ми повернулися, щоб поговорити з техніком-доглядачем. Він жив у домі навпроти. Але як тільки ввійшли до себе у двір, від подиву просто руками розвели. Там працював бульдозер. Він наїжджав на дровітню і розвалював її. Біля бульдозера метушився і давав вказівки технік-доглядач.

— А як же наш таємний штаб? — закричав товстун Гоша.