Читать «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» онлайн - страница 22

— Знаємо,— відповіли жовтенята, а Світланка додала:

— Червоний Хрест — це швидка лікарська допомога.

— А кому Червоний Хрест допомагає? — випередив моє запитання Павлик.

— Нашій бабусі,— сказав Антон.— Він до неї двічі приїжджав.

— Значить, Червоний Хрест допомагає людям,— підхопив я,— а Синій таку ж саму допомогу подає тваринам...

— Ось захворіла в когось собака,— знову перебив мене Павлик,— так її хазяїн може піти з нею до ветлікарні, на якій обов'язково буде намальовано синій хрест.

— І викликати ветлікаря на дім до хворої собаки теж можна,— сказав я,— тільки він приїде на машині не з червоним хрестом, а з синім.

— Я бачив таку машину,— радісно оголосив Антон,— вона теж швидко їздить. Тільки не гуде так голосно.

— Щоб людей не тривожити,— пояснив Павлик.

— А чому тваринам допомагає «Синій хрест», а не зелений або жовтий? — поцікавився в'їдливий Бориско.

Павлик спершу закліпав повіками. Очевидно, не знав, що відповісти. А я подумав і вирішив, що це ось чому. Зелений колір більше до природи підходить. Якщо його намалювати на ветлікарні, багато хто може подумати, що там не тварин лікують, а квіти або рослини. А жовтий зовсім непомітний. На сонці його навіть важко відрізнити. Кращого, ніж синій, не добереш, якщо червоний уже допомогу людям означає. Я і сказав про це Борискові.

— Звідки ти це знаєш? — запитав мене Павлик.

— Вичитав десь,— знічев'я відповів я.

— А я вичитав у журналі «Огонек», що в Англії відбулася міжнародна виставка собак,— сказав жовтенятам Павлик.— Так знаєте, скільки на ній порід було представлено? Понад вісімсот. А під час розкопок Помпеї знайдено кам'яну брилу, на якій древній скульптор висік пса, що рветься з ланцюга. А що це означає? — запитав жовтенят Павлик і сам же й відповів: — Це означає, що сторожові пси існують уже понад тисячу років.

— У мене є дядько,— сказав Бориско,— він живе за містом. Коли приїжджає додому пізно, його завжди чекає на платформі разом з тіткою їхній пес Вулкан. Минулого літа до дядька причепились двоє п'яних, так Вулкан миттю їх розігнав. Одного навіть не хотів відпускати, поки дядько не звелів.

— Ось такого б вірного пса мати,— мрійно промовив Гоша.

— Собаки дуже до людини прив'язуються,— сказав Вадик.— Хазяїн для них все одно що бог або кумир який-небудь.

— Серед котів теж є вірні,— заявила Світланка.— Коли до нашої бабусі проходять чужі люди, в Мурки навіть шерсть піднімається дибом.

— Вона шипить, як проколота шина,— додав Антон.

— А птахи, гадаєте, не вірні? — запитав Бориско.— Он сокіл, на що злий хижак, і той людям допомагає полювати.

— А голуби пошту доставляють,— зауважила Оля. Ми поговорили ще трохи про собак і птахів, а потім Павлик запропонував:

— Давайте вияснимо, хто в нашому будинку має птахів, собак і всяких інших тварин. Будемо піклуватися про них разом з господарями.

На цьому ми закінчили наш збір. А обхід квартир призначили на завтра, зразу після уроків. 

Перше знайомство 

Наступного дня, перед тим як піти до господарів собак, птахів та інших тварин, я запропонував Павликові: