Читать «Таємні шефи (повість). Шкільні історії (оповідання).» онлайн - страница 159

Вчителька товаришка Корп не могла цього не помітити. Вона здивовано запитала:

— Чого ви так повитріщалися у двір? Що ви собі думаєте?

Топп на те відповів:

— Ми дивимося, що сніг іде.

І Каур додав:

— Нам пригадується вчитель Лаур з книжки «Весна» який завжди, коли отак сніжило, виходив зі своїми учнями за школу грати в сніжки.

Зачувши про вчителя Лаура, вчителька товаришка Корп теж встала й подивилася у двір:

— Справді, гарний сніг. Такий, як тоді, в часи моєї молодості.

Тепер я пропускаю, як одразу по цьому пролунав дзвінок і ми помчали надвір, бо ж учителька сказала, що треба скористатися з цієї перерви, і як ми з Кійліке спочатку були десантниками й нападали на Каура й Топпа, а потім — вони на нас. Задля економії паперу я продовжу звідтоді, як дзвоник уже покликав на урок і я, Топп, Кійліке і взагалі всі посідали, як годиться, за парти, — усі, крім Каура: він не сидів, бо увійшов останнім із шістьма круглими сніжками в руках.

Його озброєний вигляд здивував нас.

Я сказав:

— Послухай-но, Кауре! У класі не можна жбурляти сніжки. До того ж ми заключили перемир'я до наступної перерви.

Кійліке попередив його:

— Вчительці математики товаришці Кінк не сподобається, якщо під час уроку в класі літатимуть сніжки.

Але Каур тільки сміявся з того. Він виклав сніжки на парті вряд і повідомив, що не має наміру жбурляти їх під час уроку. Він наліпив сніжків для наступної перерви: добре буде мати їх під рукою вже по дорозі у двір! І пообіцяв дві штуки віддати Топпові, котрий, як я вже сказав, був його бойовим спільником.

Нам з Кійліке ці слова Каура не сподобалися. Як пишуть у газетах і розповідають по радіо, скрізь у світі прагнуть, щоб в озброєннях була рівновага. І коли одні збільшують свої військові арсенали, то й інші повинні мати змогу зробити це, бо так вимагає справа миру. Того, щоб озброювалася лише якась одна сторона, не допустять ні народи світу, ні ми з Кійліке.

— Ее-е, Кауре! Я піднімаю голос протесту. Це може погано скінчитися. Оскільки нам нема чим відповісти на твої бомби, ти можеш не втриматися від спокуси і пару сніжок пожбурити просто під час уроку. А що тоді про це подумає вчителька математики товаришка Кінк і що з того вийде потім, можеш і сам здогадатися. Коротше кажучи: або ти з шести сніжок віддаси три нам, або ти всі шість викинеш у кватирку.

Мій виступ налаштував Каура на серйозний лад.

— Давайте ліпше до пори покладемо їх на нейтральній території,—запропонував Каур.—Тоді ніхто не пащекуватиме.

Загальновідомо, що у класі найнейтральніша територія — це вчительський стіл: звідти, принаймні під час уроку, сніжків ніхто не вхопить. Тому Каур і Топп узяли по три сніжки й поклали їх до порожньої шухляди вчительського столу. А позаяк вчителька ще не увійшла, ми почали обговорювати таке питання: як довго ці сніжки можуть витримати в шухляді? Думки були різними, виникла суперечка.