Читать «Подорож на Пуп Землі (Т. 1)» онлайн - страница 17

Максим Кідрук

- Оце так! - захоплено вигукнув відомий в Рівному журналіст. - Це ж просто супер! Там же Наполеон у тюрязі сидів!

Так ото ж…

Коротка інформаційна довідка про острів Пасхи

Острів Пасхи (ісп. Isla de Pascua) - вулканічний острів у південній частині Тихого океану (площа - 163,6 км2, координати - 27°07’ пд.ш. 109°21’ зх.д.), вважається найбільш віддаленим куточком планети. Ultimate destination - так зазвичай пишуть про нього в туристичних довідниках. Цей крихітний шматок землі розташований на відстані 3700 кілометрів від узбережжя Чилі та 4000 кілометрів від Папеете, столиці Французької Полінезії на острові Таїті. Протягом століть на ньому жила й розвивалась нечисленна, але дуже могутня цивілізація, лишаючись абсолютно невідомою для решти світу.

Острів Пасхи має декілька імен, більшість з яких із різних причин не мають жодного відношення до його справжньої назви. Найбільш уживані серед них це:

Рапа Нуї - «великий Рапа» з полінезійської - так у XIX столітті назвали острів Пасхи китобої, аби відрізняти його від невеликого острівця під назвою Рапа, що знаходиться в Полінезії;

Те Піто о Те Хенуа, що значить «Пуп Землі» рапануйською мовою, - це справжня назва острова Пасхи, якою його нарекли місцеві аборигени;

Мата Кітераге - «Очі, що дивляться в небо» - ще одна корінна назва острова Пасхи;

острів Сан-Карлос - це ім’я було дане іспанцями у 1770 році при спробі проголосити острів Пасхи власністю іспанської корони;

Теапі - так називав острів Джеймс Кук.

Утім, за островом закріпилася назва «острів Пасхи», оскільки він був відкритий голландцем Роггевеном у день Пасхи.

Клімат на острові теплий, субтропічний.

Рапа Нуї прославився завдяки унікальним статуям, які звуться моаі. Окремі з них сягають розмірів п’ятиповерхового будинку. Колись давно невідома цивілізація висікала їх з вулканічної породи і з невідомою метою встановлювала усюди вздовж берега.

Відстань до острова Пасхи по прямій від міста Київ - 15735 кілометрів.

Офіційна історія не знає жодного випадку відвідання Наполеоном Бонапартом будь-якого з островів Океанії в цілому і острова Пасхи зокрема…

* * *

Останнім часом світ наче меншає, стискається, тому повернутися до простіших днів означає відновити частину його колишньої величі та гідності.

Кетрін Рутледж,

«Таємниця острова Пасхи»

(1919, Лондон, Англія).

Зазвичай, беручи нову книгу до рук, я першим ділом розгортаю останню сторінку і переглядаю зміст. Кілька лаконічних рядочків з номерами сторінок напроти - суха, але дуже важлива інформація, що може з першого погляду захопити або ж примусити відкласти книгу і забути про неї. Якщо ви ознайомлюєтеся зі змістом книги подібним чином, то вже, певно, готові допитуватися, якого дідька перед тим, як потрапити на острів Пасхи, мене занесло спочатку в Еквадор, а потім до Перу та Чилі. Насправді все дуже просто…

До середини ХХ століття острів Пасхи лишався найбільш віддаленим та абсолютно недоступним куточком планети. Навіть до Антарктиди легше було потрапити. На початку минулого століття для звичайних смертних подорож на Рапа Нуї могла бути не більше чим мрією, причому з розряду однозначно нездійсненних.