Читать «Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія» онлайн - страница 83

Саме такі ідеї знайшли певний резонанс серед «вертикальних» або демотичних етносів і секуляризованої інтелігенції. В Центральній і Східній Європі, а потім в Азії й Африці на початку XX ст. інтелігенція і професіонали намагалися повернутись до своєї етнічної спадщини та народної культури й мобілізувати середні, а при нагоді, й нижчі класи до політичних дій. «Народна мобілізація» від імені етнічної групи під проводом інтелігенції спричинила повторне відкриття, присвоєння та політизацію рідної культури, як основи для всенародної агітації та політичних вимог. Такий «висхідний» принцип був зокрема привабливий для тих спільнот, котрі довго підпорядковувались великим і часто деспотичним імперіям, були інкорпоровані в них, і не мали сильних інституцій, які могли б «донести» і запропонувати нові світоглядні концепції та політичні задуми (див. A. D. Smith, 1986: розд. 4, і 1989).

Отже, невдовзі інші народи з-поза меж Західної Європи під проводом своєї інтелігенції виявляють почуття національної свідомості, що засновані на впевненості у своїй культурній унікальності й, зрештою, етнічній вибраності своїх демотичних етносів. Що було нового з кінця XVIII ст., то це наявність готових шаблонів для переведення світогляду в політичну програму досягнення автономії, єдності й ідентичності. Націоналізм, як політична ідеологія, з’явився на світ під керівництвом інтелектуалів та середнього класу шляхом поєднання наявного почуття етнічного походження й вибраності з революційними ідеалами всенародної участі та самостійності. Після цього з’явилась доктрина національного самовизначення з її численним потомством різноманітних націоналістичних ідентичностей, заснованих на критеріях відмінності мовної етнічної належності, території, релігії, історії та пігментації — критеріїв, що дали початок кільком видам націоналізму, а не тільки двоїстим територіально-політичному та етно-лінгвістичному націоналізмам (див. Armstrong, 1995).

Масові націоналістичні рухи. Успіх буржуазної англо — французької моделі мав значні соціальні й геополітичні наслідки як в Європі, так і за її межами. Перш за все це дало можливість іншим аналізувати ідеологічні, економічні й політичні складники цих успіхів. А це означає, що можна виділити «зародки» форми і змісту того успіху, котрий визначає національний формат, основою якого є:

(1) історичні терени або рідний край, бажано з відносно компактною територією;