Читать «Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія» онлайн - страница 6

Символізм націоналізму, з іншого боку, виявляє таку закономірність у всьому світові, що ми можемо вивести її безпосередньо з його ідеологічної структури. Національний символізм перш за все характерний своїм усеохопним об’єктом, нацією, а вже потім дійсністю та образністю її особливостей. Починати слід з колективної власної назви. На думку націоналістів, як і на переконання розсварених веронських родин, «троянда з іншим іменем не пахнутиме так солодко», — а надто про це нагадала недавня суперечка стосовно назви Македонії. Прибрана або залишена з минулого власна назва покликана відбивати національну виразність, героїзм і усвідомлення спільної долі, а ще відродити ці риси в представників нації. Те ж саме з державним прапором та гімном: колір, форма й малюнок, а також текст і музика виражають щонайхарактерніші ознаки нації, а проста форма й ритм мають викликати почуття чіткого усвідомлення унікальної історії і/або долі в конкретного населення. Для стороннього ока це не має великого значення, адже йому різниця між більшістю прапорів видається щонайменшою, а тексти гімнів виявляють обмеженість тем. Тоді, що ж має якнайістотніше значення, викликане такими ознаками держави, для представників нації? Поза сумнівом, кожна нація пишається власною столицею, національними зборами, монетарною системою, паспортами й кордонами, подібними церемоніями вшанування полеглих за націю, неодмінними військовими парадами й присягами, а ще власною консерваторією, академією мистецтв і академією наук, національними музеями й бібліотеками, національними пам’ятками й воєнними меморіалами, національними видами відпочинку, святами тощо. Нестача таких символів виявляє серйозну національну ваду. Усе це схиляє до думки, що символіка нації набула власного життя, спертого на всесвітню подібність, і є рушієм національної виразності та рівності у візуальному й семантичному «світі націй». Пишнота національних символів править тільки за відбиток, втілення й зміцнення граничної окресленості нації, а ще прагне об’єднати своїх представників за допомогою загальних образів спільної пам’яті, мітів і вартостей.

Звичайно, національну символіку, як і націоналістичні рухи, не можна відривати від ідеології націоналізму, його останнього й головного значення. Ідеологія націоналізму покликана надати силу й напрямок як символізмові, так і рухові. Завдання соціально-політичного руху визначають не тільки його діячі й діяльність, а ще й основні ідеали та принципи ідеології. Так само, характерні символи й мова націоналізму сформовані тією роллю, яку вони відіграють у розвиткові й пробудженні ідеалів нації, а також дальших завдань, встановлених націоналістичною ідеологією. Отже, саме вона й має надати нам початкове робоче означення терміну «націоналізм», адже його зміст визначають ідеології, що ставлять націю в центрі своїх інтересів і завдань, та відрізняють націоналізм від решти подібних ідеологій (див. Motyl, 1999: розд. 5).