Читать «1Q84. Книга друга» онлайн - страница 102
Харукі Муракамі
— Ви хочете сказати, що Аюмі була моєю найслабшою ланкою?
Чоловік мовчав.
— Але ж навіщо було її вбивати? Таку добру дівчину. Вона ж нікому не заподіяла жодної шкоди. Навіщо? Тому, що я
— Вони не могли вас знищити, — відповів чоловік.
— Чому? — спитала Аомаме. — Чому мене не могли знищити?
— Бо ви вже стали особливою людиною.
— Особливою людиною? — спитала вона. — В чому особливою?
— Про це ви дізнаєтеся пізніше.
— Пізніше?
— Коли настане відповідний час.
Аомаме знову скривилася.
— Не розумію, що ви кажете.
— Колись зрозумієте.
Аомаме хитнула головою.
— В усякому разі, поки що вони не можуть на мене напасти, тому й цілилися в
Чоловік мовчав. Його мовчанка підтверджувала її слова.
— Який жах! — сказала Аомаме. — Хоч її і вбили, ніщо в світі не змінилося.
— Та ні, вони — не вбивці. Власними руками нікого не знищують. Вашу подругу, мабуть, убило щось, сховане в ній самій. Раніше чи пізніше подібна трагедія мала статися, її життя було сповнене ризиків. Вони лише підстьобували її в потрібному напрямку. Ніби змінювали установку таймера.
Установку таймера?
— Але ж вона не була електричною пічкою. А живою людиною. Сповнена ризиків чи без них, вона була для мене найдорожчою подругою. І ви її так просто забрали. Беззмістовно, жорстоко.
— Ваш гнів виправданий, — погодився чоловік. — Можете спрямувати його проти мене.
Аомаме хитнула головою.
— Навіть якби я зараз позбавила вас життя, Аюмі не повернеться.
— Але так ви зможете відплатити
— Хтось сказав: «Ніщо так дорого не обходиться і не приносить так мало користі, як помста».
— Вінстон Черчілль. Але, наскільки я пригадую, він так висловився, щоб виправдати дефіцит бюджету Британської імперії. В цьому вислові немає морального змісту.
— Мені байдуже до моралі. Вас і без мого втручання пожере невідома хвороба, і ви, пройшовши крізь муки, помрете. І тому я не маю підстав вам співчувати. Навіть якщо світ, втративши мораль, розвалиться, це станеться не з моєї вини.
Чоловік ще раз глибоко зітхнув.
— Так, я добре розумію ваші слова. А ви готові укласти ось таку своєрідну оборудку? Якщо ви заберете в мене життя, то взамін я постараюсь зберегти життя Тенґо-куна. Зробити це в мене ще залишилася сила.
— Тенго, — сказала Аомаме. Вона відчула, як раптом знесиліла. — Ви й про
— Про вас я знаю все.
— Але ви цього не могли дізнатися. Бо ім'я Тенґо-куна не виходило назовні з моєї душі.
— Аомаме-сан, — сказав чоловік і коротко зітхнув. — У цьому світі немає нічого, що не виходить назовні з душі. І тепер, можливо, суто