Читать «Втрачений скарб. Інший світ» онлайн - страница 8
Григорій Микитович Гребньов
Кортец часто користувався консультаціями Бібевуа і з повагою ставився до нього, не звертаючи уваги на кумедні манери «професора». Зараз він бачив, що Бібевуа захоплений якоюсь роботою; звичайно зарозумілий і безцеремонний з бідняками, Кортец, проте, не наважувався окликати його.
— Мосьє Кортец! — не повертаючись, сиплим голосом сказав Бібевуа. — Ви хочете перешкодити мені працювати?
Кортец догадався: Бібевуа побачив його відображення в темній шибці вікна.
— О ні, професоре, я почекаю…
— Вам доведеться чекати ще з годину. Я пишу статтю замість одного ідіота, що має учений ступінь бакалавра.
— Це цікаво. Яка тема?
— Палеографічне дослідження еволюції заголовних букв у мінускульному письмі дев’ятого століття…
— О-ла-ла! — з повагою вигукнув Кортец. — А що це за письмо? Хто його автор?
— Ви невіглас, мосьє Кортец! — просипів Бібевуа, не перестаючи строчити свою статтю. — Це не чийсь особистий лист, а тип латинського рукописного письма. Висловлюючись сучасною мовою, це шрифт, яким написано більшість рукописів латинських класиків…
— Розумію, професоре. Я прийшов невчасно, але… бачите, у мене приблизно така сама тема, — стараючись говорити якомога м’якше, сказав Кортец.
— Теж стаття?
— Ні… Консультація… Зі мною старовинний рукопис.
Бібевуа перестав писати і повернувся до нього всім тілом:
— Покажіть…
Кортец передав йому пергамент, залишений Джейком Бєльським. Тепер пергаментний аркуш був прикріплений ріжками до ватманського паперу і таким чином його зворотний бік був закритий.
Бібевуа поправив окуляри і пронизливий поглядом уп’явся в текст. Через хвилину він підняв голову і подивився на Кортеца. Той мовчки чекав.
—
Кортец розвів руками:
— Не знаю. Це ви повинні мені сказати.
Бібевуа схопився, підбіг до настільної лампи і знов уткнув свій гострий ніс у пергамент. Потім, метушливо понишпоривши в кишенях, витяг лупу. Кортец з цікавістю стежив за його рухами.
Бібевуа довго розглядав аркуш в лупу. Він був явно схвильований.
— Неймовірно! — пробурмотів він нарешті. — Оригінал! Ви знаєте, що це?
Кортец непевно ворухнув кошлатими бровами:
— Приблизно…
— Це перша сторінка книги, яку вважають утраченою. Разом з іншими скарбами візантійської столиці вона була вивезена в Рим із Константинополя в середині п’ятнадцятого століття. Дальша доля її невідома! — Голос Бібевуа звучав патетично. — Цьому пергаменту нема ціни. Як він до вас потрапив?..
— Я потім розкажу вам, професоре, — ухилився од прямої відповіді Кортец. — А що тут написано?
— Прошу! Ось точний переклад: «
