Читать «Втрачений скарб. Інший світ» онлайн - страница 15

— Старий крутій! Він мене добре знає! — вигукнув Кортец, наливаючи в чарки вино.

— Я ніколи і нічого не п’ю, мосьє. Але з вами вип’ю з задоволенням.

— За Івана Грозного і його бібліотеку! — вигукнув Кортец і понюхав вино. — Екстра!

Вони випили і закусили скибочками салямі.

— Візьміть паштету, Джейк, — запропонував Кортец, — він зроблений за моїм сценарієм. І взагалі в моїй особі загинув найвидатніший у світі кулінар. Так-так!

Проте блаженний стан, у який поринули всі сім пудів істоти мосьє Кортеца, не позбавляв його здатності мислити практично.

— Отже, — почав він, — ви впевнені, що знайдете легендарну візантійську бібліотеку?

— Яв цьому не маю сумніву, мосьє…

— Розумію, що це ваша професіональна таємниця, і не прошу вказувати точні координати старовинного тайника, Джейк. Але я пальцем не ворухну, коли не знатиму, що справа ця певна… Покуштуйте салат. Це суто французька страва.

Джейк потягнувся до салату.

— Дякую, мосьє. Я теж не вирушив би в таку далеку й рисковану дорогу, коли б не вважав цю справу певною.

— Я вам уже сказав, ваша пропозиція мені подобається. Але я все-таки змушений повторити своє вчорашнє запитання, — промимрив Кортец з набитим ротом. — Що у вас є?.. Титульна сторінка старовинної книги і план тайника на ній?.. А чому ви вирішили, що це план саме того тайника, де захована книжкова колекція?

— Я можу запевнити вас, мосьє, що знаю, де міститься книжковий тайник Івана Грозного. Але я дістав сувору інструкцію від містера Семюеля Грегга нікому не відкривати координати тайника доти, поки не прибуду в Москву…

Кортец засміявся недобрим сміхом:

— Оце-то конспірація! Що ж, ви хочете, щоб я вирушив у Росію з зав’язаними очима?..

— Ви все дізнаєтесь, як тільки ми з вами потрапимо в Москву, — тихо, але твердо відповів Джейк.

— Ага! Тепер моя черга задати вам ваше ж запитання, — похмуро сказав Кортец: — Отже, ви мені не вірите?..

— Я вам вірю, мосьє, але я зв’язаний умовами…

— Містер Грегг знає, де міститься тайник?

— Ні…

— А ви читали коли-небудь російські матеріали, що стосуються бібліотеки Грозного?

— Читав, — так само спокійно і чемно відповів Джейк,

— Що ви читали?

— Праці російських археологічних з’їздів, книгу професора Бєлокурова, статті професора Соболевського, Кобеко, Забєліна і, нарешті, недавно опубліковану в російському журналі «Наука и жизнь» статтю професора Ігната Стрілецького, — одним духом випалив Джейк, урочисто і незалежно дивлячись на Кортеца.

Той присвиснув:

— Солідна ерудиція… А проте не всі вірять, що бібліотека Грозного існувала. Багато хто вважає, що це міф, легенда… Вам про це відомо?

Джейк Бєльський глузливо подивився на Кортеца:

— Мені начхати на всі ці базікання, мосьє. У мене в руках документ, якому я вірю більше, ніж усім цим ученим сорокам….

Кортец хвилину пильно дивився в котячі очі останнього нащадка роду Бєльських.

— Я відновив на вашому пергаменті записи, виведені вами, і прочитав їх, — сказав він нарешті.

Джейк в одну мить змінився. Презирливо оглянувши Кортеца, він одрубав: