Читать «Золоті Ворота» онлайн - страница 6

Уже цей критерій показує, то всі прагнення людства (крім сокровенних) посіяні ворогом життя — Сатаною.

Можна прийняти один-єдиний критерій — радість (або Любов, або Свободу, або Істину, що одне й те ж).

Сказано: пізнайте Істину і вона звільнить вас!

Я додам — йдіть до Радості Світу, лише вона може дати сенс і мету життя.

Справді приклади до всіх людських замірів критерій Радості, і побачиш, то всі вони — не від Бога, не від Духа, а від Темряви.

Де ж вона — Радість? Де загубилася? Що заважає віднайти її? Чи вона в далеких країнах, чи на інших зірках, чи в незримих сферах?

Світовий Базар заважає людям почути нечутний голос Правди, який давно прозвучав над світом з вуст Дитяти Предвічного.

По всесвітньому базару Я століттями блукаю… Із ягнятами у парі Лева грізного стрічаю. У злодіїв знахабнілих Люд купує власні речі, І, зітхаючи несміло, Підлим цінам не перечить. Жеребців праісторичних Пропонують конокради Для видовищ ідилічних, Для ганебного параду. Все змішалося у вирі Велелюдного базару — Люди воєн, люди миру, І реальності й примари! Пропонують черні п’яній Із-під смокінгів та мантій Низки перлів череп’яних І фальшивих діамантів. Лише я в юрбі никаю Не для жадоби грабунку, — Власне серце відкриваю Для безцінного дарунку. Чорним роєм ходять люди, Серце мацають скептично: — А навіщо годна буде Річ тривожна і незвична? Я пояснюю потиху: — Вірне серце — друг надійний, З ним не згинеш серед лиха, Вир здолаєш неспокійний, З ним перейдеш довгі гони. Як у казці дивовижній!.. — Хай від казки бог боронить, Не протягнеш з нею й тижня! Непотрібні нам химери Совістливі, бунтівливі: Зробим серце з полімерів — Безвідмовне і щасливе! По базару я никаю, Людям щирість пропоную, Та ніяк не напитаю, Хто дарунок мій купує! Все даремно, все даремно! Цілі всі мої товари. Над базаром вечір темний, В небі плинуть сірі хмари… Люд розходиться додому. Я тамую в серці муку, Пересилюю утому І кладу Любов їм в руки… — Ось, погляньте, любі друзі. То коштовність не маленька, У скорботі і у тузі Вам служитиме вірненько! Люди дивляться, хихочуть. Потішаються з Любові. І ніхто її не хоче Навіть даром, безкоштовно… А базарище пустіє. Наливається імлою… А у небі Зорі мріють І… сміються наді мною…

Воістину, сміються над нами Далекі Світи, бо ми сидимо на найбільшому Скарбі Світу, а порпаємося в покидьках, у смітті, в огризках Духу, в сутінках Буття.

Діти ще інтуїтивно прагнуть до Радості, до Гри, до Свободи, але «дорослі» узурпатори саме супроти дітей спрямовують всю потужність псевдопедагогіки і всю брудну ріку чортівської інформації, фальшивої творчості, щоб уподібнити юні душі собі і зробити з них роботів з капроновими серцями. І зерно, котре могло б дати чарівний плід або квітку Духу — трухне, нікчемніє і породжує мізерію, функціональний гвинтик брехливого, загниваючого «суспільства».