Читать «Золоті Ворота» онлайн - страница 18

А головне — підніміть очі свої у Небо Волі. Величне життя Духу у Всесвіті Радості чекає вас. Ступимо за поріг в’язниці — ми самі її мурували. Нема демонічних тюремників — вони в нашому серці! Хіба не наші сини і брати стоять на сторожі біля камер і карцерів у модерних в’язницях?

Земні диктатори і закони — то лише наше добровільне рабство. Свята Україна переступає через власний сон і кличе всіх пробудитися для вічного життя. Нове вбрання Духу зіткане Великою Матір’ю. Підходьте всі, хто воліє Преображення. Підходьте просто, спокійно, як підходять діти до Материнських Рук. Зірниця Любови зійшла над Землею!

Прокидайтеся, Люди-Браття!

* * *

І зарегочеться рептилія:

— Сон рябої кобили! Хай він вам сниться, а ми зате скомандуємо вам: «Марш до праці, хлопи! Муруйте те, що вам наказано!»

І похитає головою доброзичливий скептик:

— Все це барвисті утопії. Що ж зміниться після цієї декларації? Хіба злочинці перестануть чинити злочини? Хіба розвіються за вітром в’язниці? Хіба деспоти пом’якшають і почнуть брататися з учорашніми рабами?

Бідний скептику! Ти ще нічого не збагнув. Хіба приклади Джордано, Ганді, Тараса, Петефі, Байрона, Вітмена, Гіпатії, Спартака тобі нічого не промовляють? Де імперії і держави минулого, котрі гордовито панували над світом? Лише прах над руїнами їхньої псевдовеличі! А ідеї мудреців та повстанців невмирущі, саме вони незримо будують обриси Нового Світу. І ти, скептику, схилившись над книгами, заглибившись у мрії, ти теж нечутно розмовляєш у тайні серця з цими предтечами Нашої Волі!

Якщо ти станеш на шлях внутрішньої непідлеглості, духовної суверенності, — хто тебе змусить? Біль тіла, голод, в’язниця? Тоді ти ще не виплутався з тенет тілесности і грубої шлункової функціональності. Тобі ще належить, як сказав Христос, народитися вдруге — від Духу.

І коли ти так народишся, і відчуєш в собі ВЛАДУ ДУХУ, тоді «проблеми» і терзання відпадуть, як жовте листя з дерева.

І ти побачиш, що СВЯТА УКРАЇНА — єдина реальність, яка дає можливість по-справжньому жити, мислити, діяти. Тоді ти писатимеш, малюватимеш, думатимеш, шукатимеш лиш те, що пригодиться в Блакитному Храмі Нового Життя. Тоді ти не підеш на компроміси з совістю, не принижуватимешся перед псевдосилою, яка завтра лусне, як мильна бульбашка!

Погрози? Муки? Смерть? Переслідування? Але ж умирає людина в будь-якому разі — тіло смертне. І не можемо ми гарантувати, де покличе нас голос Духу до нової стежини. То навіщо ж заради плинної, тлінної стежини губити душу свою зрадою та підлістю? І зітхне скептик:

— Але ж довкола грім і клекіт повсякдення. З м’ясорубки історії хто може вийти, зберігши душу і серце неушкодженим. Школи, театри, радіо і т. д. — все це не дає змоги протиставити щось своє, дієвіше, сильніше!

— Неправда! Себе ви ще можете обдурити, але Бога — не обдурите! Якщо ви Українець — хто заборонить вам мислити і розмовляти рідною мовою? Хто заборонить вам дітей виховати Синами Рідної Матері? А якщо й заборонить, то що вам ця заборона? Рішуче ступіть на шлях, який веде до Храму Святої України, і побачите, що всі погрози і небезпеки — то фікція: то лише ричання вчорашніх рептилій, які давно втратили силу і не мають чого протиставити нам у сфері мрії та духовності.