Читать «Золоті Ворота» онлайн - страница 14

Це було б фарсом Буття! Це було б страхітливою диявольською насмішкою!

Всі героїчні походи — для смачного чавкання щелеп? Всі голгофи і вогнища — для штампування холодильників і транзисторів? Всі революції та аскетичні подвиги — для рутинних промов «вождів» чи нудних молитов жерців псевдорелігій?

Ми лише на початку справжньої історії людства. Все, що ми знаємо, — лише передісторія. Згусток кривавого харкотиння — яка ж це історія?

Кажуть, що Нації, народи завершують себе в планетарній загальнолюдській спільноті, а тому вони повинні щезнути, асимілюватися в єдиному людстві, злитися в радісному акорді

щасливої Цілості.

Це — ошуканство і брехня. Метод Природи не нівеляція, а розмаїтість і щедра багатобарвність. Братерство — символ Всесвіту. Єдність розмаїтості — пензель Божого Творця.

То чому ж має щезнути Нація, Народ, коли вони є основними творчими чинниками історії? Мова, традиція культури, історична спадкоємність, відчуття Синівства, творча спорідненість проявленої дії, естафета Духу — все це від Народу, від його таємничого лона.

Знищити його? А що залишиться?

Замінити іншим? А що залишиться?

Залишиться жадібна, хитра, підступна, зрадлива, тремтяча за свою мізерну плоть істота, котра не відає — хто вона, звідки й навіщо. Залишиться тіньове буття, яке краще назвати Небуттям.

* * *

Універсальна мова?

Це страшне збіднення Безмірного Древа Буття.

Автором Народів та їхніх мов є сама Матір Всесвіту. Автором теоретичних схем «єдності» та універсальності є деградовані уми марнолюбних людей.

Слуги темряви знають, що досягти своїх цілей руйнування, визискування та панування вони можуть лише тоді, коли замінять природне штучним, духовне — функціональним, рідне — чужим.

Хто зречеться Рідної Матері — той уже не буде сином жодної Матері. Він став ЗРАДНИКОМ — навіки, на всі епохи і світи.

Саме тому двадцятий вік — ВІК ВИРІШАЛЬНОЇ БИТВИ СВІТЛА І ТЕМРЯВИ — вирішує й ПРОБЛЕМУ НАЦІЙ…

Дух націоналізму та дух космополітизму змагаються між собою в нещадному герці. Перший набирає найрізноманітніших виявів — від фашизму, расизму до гуманістичних національно-визвольних рухів; другий — персоніфікується у вигляді фальшивого федералізму, інтернаціоналізму, а найчастіше виявляє хижацьке обличчя імперіалізму.

Ставка цієї боротьби — НАЦІЯ, НАРОД. Його живий дух, його геній. Його традиції, історія, мова, земля, скарби природи і душі.

Апологети космополітизму підкреслюють антагоністичну суть історичного протистояння націй, їхнього протиборства, і таким чином стверджують необхідність «подолання національної обмеженості» та наступаючого злиття народів у грядуще універсальне людство з єдиною мовою і культурою.

Апологети вульгарного націоналізму стверджують одвічну необхідність боротьби за самоствердження свого народу супроти інших народів.

Історична реальність така, що обидва шляхи та їх модифікації привели до невилазних філософських та історичних лабіринтів.

Світ розколовся на кілька демографічно-расових монолітів, які готуються пожерти одне одного. Всі нації та народи танцюють у могутніх індукційних полях тих наднаціональних монолітів. Ймовірність роззброєння, гармонізації, єдності за них умов — мінімальна, навіть нульова.