Читать «Бои Хмельницького» онлайн - страница 71

До часу, поки Хмельницький перейде ліс і стане на призначеному місці, табір з головними козацькими силами не повинен був брати участи в бою і лише крила мали в'язати поляків флянковими боями.

Ціль гетьмана була ясна. Він, обходячи поляків лісами, плянував своєю акцією на тилах правого польського крила і наступом козацького центру, змусити поляків до повороту в укріплений табір. Через те козацькі сили могли б зайняти поле бою, і то в місці, де воно було відповідно широке, далі ж - захопити переправи на річці Стир, обсадити місцевість поза річкою і тоді почати облогу абож здобути польський табір приступом.

Такий плян в'язався із самою ціллю берестецької акції. Головним завданням українського війська було - не допустити короля вглиб України і - якщо б це вдалося - завдання цієї кампанії було б сповнене. Тоді повинен би наступати другий етап особливої в тих часах стратегії Хмельницького - знищення живої сили ворога. І саме в тому напрямі й змагали дальші заходи Хмельницького.

Хмельницький ішов лісами яких три години і коли станув на місці, козацький табір рушив із зайнятих горбів назустріч польському війську. Діялося це около 8-ої (20-ої) години ввечері. Підчас цього повільного і важкого походу українського табору стріляла безперебійно козацька піхота й артилерія. Отже був це похід рухомого табору з величезною розторощуючою силою вогню, олива й людей.

На таке несамовите видовище польські хоругви, що й так неохоче йшли вперед, втратили голову й почали завертати.

В цьому історичному моменті стався непередбачений випадок, що знівечив усі пляни гетьмана й завернув історію української нації на інші шляхи.

Татари не могли розміститися відповідно по лівій стороні, де їх стісняли щуровицькі ліси. Вони були змушені розгорнутися ближче в сторону польського центру, де була уставлена сильна артилерія. Попавши під сильний артилерійський обстріл, вони потерпіли важкі втрати в рядових бійцях та в видатніших мурзах. Поцілений гарматною кулею згинув брат хана султан Амурат. До того це був час великого мусулманського свята "байраму", а тоді татарам не вільно було воювати. Увесь час і так татарська акція була млява й нерішуча, а тепер вони, зазнавши болючих втрат, завернули й почали втікати з поля бою.

Козацький табір, не маючи тепер з лівого боку ніякого зв'язку, ні ослони, з уваги на небезпеку наступу на свій відслонений бік, затримався в поході, а згодом помалу почав відступати. Сталося це около 9-ої (21-ої) години ввечері.