Читать «Елементал» онлайн - страница 6

- Позначте об’єкти, які ви запам’ятали, - звелів він і подав мені червоний маркер.

Це нагадувало гру в хрестики нулики, але я слухняно позначив у центрі Грозний, ліворуч північніше - Моздок, праворуч - Гудермес, а південніше ще два нулики - Ножай Юрт і Ведено.

Якусь мить повагавшись, я трохи відступив од Моздока і для повного кайфу таки поставив хрестик.

Він узяв мапу, оглянув її і подивився на Андре Сіяка. В його сірих очах не було ні задоволення, ні здивування. Тільки холодний спокій. Потім він перевів погляд на мене.

- А що це за хрест?

- Там мене поховали, - сказав я.

Я вилетів на Північний Кавказ як пред ставник Міжнародного Червоного Хре ста, і, дрімаючи в череві вантажного «боїнґа» (чого мені найбільше бракувало в Леґіоні, то це сну), я сну… сну… снував собі думочку, що хрест - то таки особливий знак, який, крім усього, має ще й силу провидіння. Варто було мені намалю вати його червоним маркером на контурній мапі, як він уже перемістився на мої груди, - це був пільговий знак війни - не стріляти! - хоча й нагадував той таки хрест в оптичному прицілі.

Це я вдруге вирушав у ті краї, причому обидва рази, можна сказати, з однаковою місією «cherchez la femme»*.

Та якщо першого разу я самотужки подався в те пекло наосліп і голіруч, то тепер моя «червонохресна» місія мала чітко вироблений план і надійне забезпечення. На перший погляд, завдання було іграшковим. Я навіть не міг допетрати, звідкіля набігали оті сто тисяч, - власне, сама винагорода і видава лася найнебезпечнішою в цьому вояжі, оскільки, вочевидь, припускала неабиякий ризик. Інакше все скидалося б на романтичну прогулянку, та ще й у парі з «дорогоцінною» кралею, котру я мав підібрати в одній глухій місцині і, пильну ючи, щоб з її голови не впала волосина, допра вити до Марселя.

- Федерали полюють не лише на чечен ських лідерів, а й на всіх їхніх родичів, - ще тоді сказав шеф відділу кризових ситуацій.

- У Басаєва вже немає нікого, - я подивив ся в його сірі скляні очі, але вони так і лишилися непроникними. - Тепер це самотній вовк.

- Однак не треба забувати, що в заручники потрапляють і представники міжнародних організацій. І не тільки в заручники. Яка ймо вірність того, що вас там можуть упізнати?

___________________

* Шукайте жінку (фр.)

- Майже ніякої, - сказав я.

- Майже… Цього «майже» не виключає навіть ваша тамтешня смерть?

- Знаєте, що з цього приводу сказав гене рал Дудаєв?

- З якого приводу? - не зрозумів він.

- Найцікавіше у цій війні настане тоді, коли мертві почнуть повертатися з того світу.

- Мертві? З того світу? Ці кавказці уміють розмовляти афоризмами. Але за тією пишно мовністю не завжди збагнеш, що вони мають на увазі.

Що і кого мав на увазі генерал, знав, мабуть, тільки він один, і з мого боку було б недоречно зараз тлумачити суть його слів, які я вперше почув від Султана Аржа, тобто Султана Чорно го із села Гухой. Та саме тоді він розповів мо торошну історію про поховання першого гру зинського президента Звіада Гамсахурдіа, котрий під час вигнання знайшов собі прихис ток у Чеченії. Взагалі то Султан Арж був зовсім не чорний, він мав русяве волосся і сині очі, які часто бувають у чеченців, і хоч зростом сягав під два метри, скидався на велетенську дитину, наділену, як у леґендах, неприродною силою. Єдиним, кого боявся Султан, був Аллах, і лише раз у житті його спиною повзали мурашки.