Читать «Перша Українсько-Більшовицька війна (грудень 1917 – березень 1918)» онлайн - страница 7

Перший значний конфлiкт на грунтi вiйськових реформ вiдбувся на початку грудня 1917 р. (за ст. ст). Саме в той час С.Петлюра спiльно з командуючим Київським Вiйськовим Округом пiдполковником В.Павленком намагався сформувати двi боєздатнi Сердюцькi дивiзiї. До працi над цим проектом було залучено всiх вiльних вiд iнших справ вiйськових фахiвцiв з високими старшинськими рангами: пiдполковника Ю.Капкана та генерал-майора О.Грекова.

Ось як, зокрема, про це писав Д.Дорошенко:

"Начальник Київської Вiйськової Округи пiдполковник Вiктор Павленко зробив був спробу органiзувати з полкiв, якi стояли в Києвi, двi гвардiйськi, названi за iсторичною традицiєю "сердюцькими", дивiзiї. Вiн скасував у них комiтети, запровадив бiльш строгу дисциплiну, а щоб принадити самих козакiв, дав їм нову дуже мальовничу унiформу" (40,с.199).

Наказ про остаточне формування 1-ї Сердюцької дивiзiї вийшов 20 (7) грудня 1917 року. На жаль, першоджерело нам знайти не вдалося, а тому процитуємо цей наказ за документами куреня iменi Т.Шевченка:

"Командири:

Сердюцької бригади пiд. ос. Хiлобоченко;

гарматної бригади хорунжий Супруненко;

Сердюцького гетьмана Б.Хмельницького полку пiд. ос. Ластовченко;

Сердюцького гетьмана П.Дорошенка полку осавул Пелещук;

Георгiєвського полковника Богуна полку осавул Секрет;

дивiзiйний iнтендант пiдхорунжий Шаповал;

курiня Смертi сотник Миляшевич;

курiня Шевченка хорунжий Осадчий

затвердженi на своїх посадах вiдповiдно до наказу вiд 7 грудня.

Пiдписав: пiдполковник Капкан" (ф.1076,оп.1, спр.20, наказ 25).

Незабаром пiд командою генерала О.Грекова розпочалося формування й 2-ї Сердюцької дивiзiї, але встигли скласти лише кадри для одного пiшого полку (49,с.20).

Першою операцiєю 1-ої Сердюцької дивiзiї з наказу Симона Петлюри було вже згадане нами роззброєння радянських вiйськ у Києвi 13 грудня (30 листопада) 1917 року. У той час 1-ша дивiзiя мала в своєму складi 1-й Сердюцький iменi Б.Хмельницького, 2-й Сердюцький iменi П.Полуботка, 3-й Сердюцький iменi П.Дорошенка, 4-й Сердюцький iменi П.Богуна, 1-й Сердюцький кiнний "Вiльної України" полки, Сердюцький iменi Т.Шевченка та Сердюцький "Смертi" куренi (304, N 217).

Як ми пам'ятаємо, операцiя ця була проведена дуже вдало. Жодна з Сердюцьких формацiй не вiдмовилась брати участь у роззброєнi прихильникiв бiльшовикiв. Незабаром до Сердюцьких пiдроздiлiв зголосила свою приналежнiсть i 9-а армiйська кiнна дивiзiя, що стала зватись 3-ю Сердюцькою. Очолював її генерал-майор О.Ревiшин (з Харкiвщини), а входили до неї Бузький Сердюцький кiнно-козачий полк (колишнiй 9-й уланський), Київський Сердюцький кiнно-козачий полк (колишнiй 9-й гусарський) та 9-й драгунський Казанський полк, куди було переведено всiх росiян. З iнших офiцерiв дивiзiї нам вiдомо лише прiзвище командира Бузького полку — полковника Стеценка (ф.1076,оп.3, спр.7-а,с.1–3).