Читать «Україна у революційну добу. Рік 1919» онлайн - страница 375

6

Довідка: Григор'єв Микола Олександрович (1878 — 27.VII.1919, с. Фентове Олександрійського повіту Катеринославської губернії) — учасник повстанського руху, отаман.

Кадровий військовий, штабс-капітан царської армії. В 1917–1918 рр. служив на командних посадах в українізованих частинах УНР, потім Української Держави. В грудні 1918 р. — на початку 1919 р. очолив повстанські загони, що виступили проти гетьманської влади П. Скоропадського. Підтримав Директорію.

У лютому 1919 р. в умовах перемоги червоних і поразок військ Директорії на Півдні України, під впливом повстанців проголосив себе лівим есером, визнав владу рад, був призначений командиром 1-ої бригади Задніпровської дивізії. Брав участь в операціях проти інтервентів Антанти, які під загрозою неминучої поразки залишили порти України. Водночас М. Григор'єв чинив спротив переформуванню керованих ним повстанських загонів на регулярні частини Червоної армії, встановленню військової дисципліни, виявляв ворожість щодо політичних комісарів. В штабі бригади переважали ліві есери, а начальником штабу був ревний прихильник С. Петлюри Ю. Тютюнник.

На початку квітня 1919 р. (після визволення Одеси) радянське командування призначило М. Григор'єва начальником 6-ї дивізії, яка мала здійснити наступ на Бессарабію. Однак, всупереч наказам, 8 травня 1919 р. М. Григор'єв підняв повстанців, що йому підкорялися, на заколот проти радянської влади. Після придушення виступу змушений був з частиною прихильників рятуватися у розташуванні загонів Н. Махна.

7

Довідка: МАЗУРЕНКО Юрій Петрович (1885 — 3.ХІ.1937) — український партійний, політичний діяч.

Член Української соціал-демократичної робітничої партії. В січні 1919 р. став одним з ініціаторів утворення фракції «незалежних» в УСДРП, яка виступала за встановлення в Україні влади рад та негайні переговори з радянською Росією. Один з організаторів Української Комуністичної партії (УКП), в 1920–1925 рр. незмінний член її Центрального Комітету. Потім працював професором Харківського інституту народного господарства, начальником планово-фінансового сектору Наркомгоспу УСРР. У 1934 р. був заарештований у «справі боротьбистів», засуджений до тривалого терміну ув'язнення і згодом, за постановою Особливої трійки УНКВС по Ленінградській області, розстріляний.

8

Довідка. МАХНО (Міхно, Міхненко) Нестор Іванович. 26 жовтня (7 листопада) 1988 р., Гуляй-Поле Олександрівського повіту Катеринославської губернії — 25 липня 1934 р., Париж.

Народився в бідній, багатодітній селянській сім'ї. Навчався в початковій школі, влітку наймитував. Працював на чугуноливарному заводі. Під час Першої російської революції підпав під вплив місцевих анархістів, брав участь у збройних пограбуваннях і, зрештою, потрапив до в'язниці. Був засуджений до страти, заміненої довічною каторгою, яку відбував майже 9 років у Луганській, Олександрівській і Бутирській (Москва) в'язницях.