Читать «Україна у революційну добу. Рік 1919» онлайн - страница 344

Доступні різного роду джерельні матеріали дозволяють стверджувати, що командування УГА свідомо залишило у Вінниці про- більшовицьки налаштованих офіцерів (серед них були і члени колегії), щоб шляхом компромісів вони могли рятували небоєздатне вояцтво. Саме ці офіцери, вже фактично непідконтрольні Начальній команді, за підтримки А. Хвилі утворили у Вінниці т. зв. Революційний комітет Української Галицької армії, який в історичній літературі став відомим під назвою «Вінницький ревком». До його складу ввійшли Г. Давид (голова), Н. Гірняк (заступник голови), І. Курах, С. Шухевич, А. Музичка, В. Чайківський, М. Угрин-Безгрішний та інші впливові діячі. Ревком відразу підпорядкував собі розташовані в районі Вінниця-Хмельник-Жмеринка-Немирів галицькі військові частини і бази.

Після інтенсивних переговорів у новорічну ніч 1920 р. Вінницький ревком та представники місцевих комуністичної, лівоесерівської та боротьбистської організацій підписали «союзний договір».

Згідно з його умовами Українська Галицька армія мала припинити відступ, розірвати союз із А. Денікіним та проголосити себе Червоною українською галицькою армією (ЧУГА). Викладені у цьому документі умови, крім одного принципово нового — партійно- політичного моменту, за характером формулювань виразно перегукувалися із положеннями відомої зятьківської конвенції. Зокрема, у ньому стверджувалося: