Читать «Україна у революційну добу. Рік 1919» онлайн - страница 272

Насправді, щоб одержати від поляків бодай найменшу допомогу, С. Петлюра мав надати гарантію, що вона не обернеться на шкоду Польщі. Останнє могло відбутися тільки в разі відмови від повернення до лона України Східної Галичини.

Відповідні дипломатичні маневри здійснювалися, хоч і ретельно маскувалися. Поляки ж продовжували невпинні репресії в Галичині. Узагальнюючи повсюдні факти розбоїв, знущань, наруги над українським населенням, О. Мегас пише: «Військові і цивільні власті польські при помочі жандармерії, полевої поліції і здичілої салдатески докладають усяких зусиль і підняли плянову акцію, щоби винищити цілу українську інтелігенцію і селянство морально матеріально і фізично, так підорвати, щоб зробити її нешкідливою в пляновій кольонізаторській роботі польських шовіністів. В тій ціли заряджують польські військові команди і жандармерія та польські цивільні власті масові арештовання і з арештованими, зглядно інтернованими поводять ся гірше, чим із найпідлішими злочинцями. Побивають їх так, що нераз побитий умирає або стає калікою на ціле житгє. Інтернованих виголоджують, без огляду на їх вік і суспільне становище, цілими місяцями держать їх у темних, нужденних, брудних і вогких казармах — в голоді і холоді. Крім сего заряджують по селах масові побої нагаями або їх дротяними прутами і знущають ся в нелюдський впрост спосіб, та дивлять ся крізь пальці на осоромлювання і звірські насильства жінок і дівчат здичілою салдатескою».

В окремому розділі «Польські варварства і морди» та інших частинах книги зібрано безліч конкретних свідчень про жорстокі розправи над мирними жителями й військовополоненими, про репресії щодо українських громадських організацій, масове закриття українських шкіл, заборону українцям навчатись у вузах тощо. «Українське населення було виняте з-під права, — констатує укладач збірника. — Перший-ліпший поляк міг безкарно в часі польсько- української війни на терені Східної Галичини (від листопада 1918 р. почавши десь до жовтня 1919 р.) позбавити життя будь-якого цивільного українця без огляду на вік, піл і суспільну верству. Се не казка, не видумка, а факт, що бригадір Бербецький в інтерв'ю з польським дневникарем, поміщенім у львівській «Газеті Вєчорній», виразно стверджує, що він воює огнем і мечем, бо инакше покорити українців не можна».

…Якби не наведені хронологічні дати, можна було б цілком впевнено вважати, що мова йде про геноцид XVI–XVII століть. І це за умови, коли практично в кожному документі з міжнаціональних справ уряд УНР гарантував такі самі демократичні права польському населенню, що проживало в межах України, як і будь-якій іншій національній меншині, і ніколи не давав щонайменшого приводу для сумнівів щодо своїх зобов'язань. Президент України Л. Кучма у повній відповідності з історичною правдою авторитетно заявив на урочистостях з нагоди 80-річчя ЗУНР: «… За весь час українсько- польської війни на цій території не було жодного випадку репресій проти польського населення».