Читать «Україна у революційну добу. Рік 1918» онлайн - страница 308

Події під час взяття в Києва і в перші дні по тому (свавілля, жорстокість, насильство, убивства, мародерства) стали підставою для арешту М.Муравйова і проведення слідчих заходів. Однак урешті його було виправдано.

Під час заколоту лівих есерів у липні 1918 р. у Москві виступив на їх підтримку із Симбірська і був розстріляний.

12

Довідка: Любинський Микола Михайлович (5(17) жовтня 1891 р., с. Стріхівці Новоушицького пов. Подільської губ. — ?) громадсько-політичний діяч, дипломат, науковець.

У 1917 р. — студент історико-філологічного факультету Київського університету. Член УПСР. На Українському національному конгресі в квітні 1917 р. обраний до Центральної Ради, невдовзі до Малої Ради. На З’їзді народів у вересні 1917 р. — обраний до Ради народів.

Як член делегації УНР підписав Брестську мирну угоду 27 січня 1918 р., а 30 січня — заклик до німецького уряду з проханням надання Україні військової допомоги.

У березні 1918 р. М.Любинський був призначений керуючим міністерством закордонних справ.

У 20-х роках — на науковій роботі, редактор „Вісника Інституту наукової мови».

У 1931 р. заарештований у справі т. зв. Українського національного центру. Подальша доля невідома.

13

Довідка: Сергєєв (Артем) Федір Андрійович (7(19) березня 1883 р. — с. Глебово Фатежського пов. Курської губ. — 24 липня 1921 р., Москва) — діяч більшовицької партії і радянської держави.

Походив із селян. В 1901–1902 рр. навчався в Московському вищому технічному училищі. Член більшовицької партії з 1901 р. В 1902 р. заарештований за революційну діяльність. Після виходу з в’язниці емігрував до Франції.

З початку 1905 р. Ф.Сергеєв (Артем) очолював Харківську більшовицьку організацію, керував грудневим (1905 р.) повстанням у Харкові. Після арешту 1906 р. здійснив втечу. Очолював Пермську організацію РСДРП. Знову був заарештований і засуджений на довічне поселення до Східного Сибіру. Через Корею і Китай здійснив втечу до Австралії (1911 р.), де працював вантажником, наймитом, брав участь в соціал-демократичному русі.

У 1917 р. Ф.Сергеєв (Артем) повернувся в Росію, з липня очолив більшовицьку фракцію Харківської ради робітничих і солдатських депутатів. Тоді ж обраний секретарем Донецько-Криворізького обласного бюро РСДРП(б) і секретарем Харківського обласного бюро профспілки металістів. На VI з’їзді партії обраний членом ЦК РСДРП(б). З листопада 1917 р. — голова Харківської ради робітничих і солдатських депутатів і губернського ВРК. У грудні 1917 р. І Всеукраїнським з’їздом рад обраний членом ВУЦВК і призначений народним секретарем торгівлі та промисловості в уряді УСРР. Один з ініціаторів і керівників Донецько-Криворізької радянської республіки.

У листопаді 1918 р. Ф.Сергеєв(Артем) — член Тимчасового робітничо-селянського уряду України, з січня 1919 — заступник голови РН України. В 1920 р. — голова Донецького губвиконкому. З листопада 1921 р. — секретар Московського комітету РКП(б), в 1921 р. голова ЦК Всеросійської спілки залізничників. Член ЦК РКП(б) і член ВЦВК.