Читать «Божі воїни» онлайн - страница 346

12

“На біскупів не дивитись…”:

Nie patrzając na biscupy, Ktyrzy majno ziotych kupy, Boz nam ci wiarno zeljyli, Boje daj, by sik polepszyli… Dwyr nam pokazii kapiany, Kanoniki i dziekany; Wszystko w konciele zdworzaio, Nabojecstwa bardzo maio… —

Бернат з Любліна. Текст з’явився аж у 1522 році. Але що там.

13

“Pictoribus atque poetis…” — “Художники та поети мають право посягати на все” (Горацій).

14

“Non enim est aliquid absconditum…” — “Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде на яв” (Марк, 4; 22).

15

“Maior sum quam cui posit Fortuna nocere” — “Я на такій висоті, куди й Доля сягнути не може” (Овідій, “Метаморфози”, 6, 195; переклад Андрія Содомори).

16

“Quem dies vidit veniens superbum…” — “Кого ранок бачить піднесеним, вечір бачить скинутим” (Сенека).

17

“Мені дали шість бочівок як хабар…” — хабарництво єпископа Конрада в надаванні пребенд і церковних посад у вроцлавській дієцезії підтверджує (за Длугошем) Єва Малечинська (Ewa Maleczyńska, Ruch husycki w Czechach i w Polsce, KiW, 1959).

18

“Aurea prima sata est aetas…” — Овідій, “Метаморфози”, 1, 89. Переклад Андрія Содомори.

Вік золотий було вперше посіяно. Чесність і Правду Всюди без примусу, з власної волі в той час шанували. Люд ще ні кари, ні страху не знав, бо тоді не читав ще Грізних законів, карбованих в мідь; ще юрба не тремтіла Перед обличчям судді — проживала й без нього в безпеці:

19

“…жейдлік вина коштує три гроші, а півпінти пива — п’ять пеняжів…” — жейдлік вміщав близько півлітра. Чотири жейдліки становили пінту, вісім пінт ішло на скопик, чотири скопики містили відро, чотири відра давали бочку, яка мала близько два з половиною гектолітра ємності. Якщо йдеться про монетарні одиниці, то основною на той час у Чехії (і не тільки!) був празький гріш, який ще називали “білим” або “широким”. Гріш поділявся на 7 пеняжів = 14 гелерам = 28 оболам. Під час гуситських війн гріш не карбували взагалі, що не заважало йому бути найпопулярні-шою монетою, як у платежах, так і в розрахунках.

20

“…хто не пошкодує флорина або угорського дуката…” — флорин, або гульден, або злотий ринський завжди мав нижчий курс, ніж угорський дукат. У 1419 році, році дефенестрації, за угорський дукат платили 23 празькі гроші, а за флорин — тільки 19. Буремний час гуситських вій не міг не викликати спекулятивного зростання вартості золотої монети, тому в мене Гунцледер встановлює курс на рівні тридцяти грошів.

21

“Керетяни і пелетяни” — біблійне: збиранина, набрід (II книга Самуїла, 8; 18 і 15; 18).

22

“…моя сім’я вже багато років є манами Бергових…” — чеська й моравська шляхта, на відміну від польської, де кожний сірома був “рівним воєводі”, поділялася на стани. Найвищий ранг мав панський стан, що складався з найдавнішої та найбагатшої шляхти. Маєтки чеських панів часто були настільки величезними та розлогими, що їх називали “панствами” (panstvi; це слово перейшло в польську мову, де стало назвою політичної організації). Нижча шляхта охоплювала дрібнопомісних шляхтичів і лицарів. Найнижче в ієрархії стояли клієнти (clientes), яких ще називали манами, — убога й позбавлена земельних наділів шляхта, змушена залишатися на службі в багатої шляхти. Або в кліру — єпископам та архієпископам служили цілі армії манів.