Читать «Капітан далекого плавання» онлайн - страница 84

— Ви можете бути вільні,— сказав «професор» провідникам. — А коли хочете, можете під'їхати додому на машині.

— Не турбуйтесь, товаришу професор. Нам недалеко. Бувайте здорові!

— До побачення!

Один з провідників скочив на коня і поїхав. Два інших залишились на місці.

— А ви чого чекаєте? — здивувався «професор».

— Ми поки що залишимось тут, — глухо мовив один з них.

— Для чого? Ви мені більше не потрібні.

— Зате ви нам потрібні. Іменем закону ви арештовані! «Професор» блискавично сунув руку в кишеню.

— Спокійно, «професоре», спокійно. Вам шкідливо хвилюватись, — порадив йому провідник, який насправді був старший лейтенант Опришану…

«Професор» по-вовчому озирнувся і все зрозумів. I тут, мов з-під землі, з'явилися ще три працівники держбезпеки. Між деревами манячило кілька вантажних автомашин.

— Наліво кругом до хати, «професоре»! Та й ви теж! — кивнув Опришан шоферові й водолазу.

Понуро опустивши голови, усі троє поплентались лісовою стежкою.

Перед ними відчинив двері молодший лейтенант Доробанц.

— Товаришу капітан, прибули гості.

Богдан мовчки струсив попіл з цигарки.

В протилежному кутку на лаві сиділи Фіуреску й Марчел Коруз. Богдан похмуро глянув на «професора» та його спільників:

— Помістіть кожного в окрему камеру, Доробанце!

РОЗДІЛ 18

На поширене засідання, яким керував полковник Жолдіш, зібралися всі співробітники відділу.

Раду підвівся й спокійно глянув на товаришів:

— Для того, щоб ви зрозуміли конкретні факти в їх послідовності, я трошки торкнуся історії. 9 травня 1945 року гітлерівська Німеччина беззастережно капітулювала. Одні з фашистських заправил покінчили життя самогубством, інших судив міжнародний трибунал у Нюрнберзі. Проте деяким вдалось утекти в інші країни. Ви пам'ятаєте, що 1942 року, коли війна досягла найбільшого напруження, гітлерівці відчули гостру нестачу валюти. Перший придумав, як дістати гроші, обергрупенфюрер СС Рейнхард Гейдріх. Мова йде про того Гейдріха, якого чеські патріоти знищили в липні 1942 року в Празі. План Гейдріха припав до смаку самому Гіммлеру й дістав умовну назву «Фірма Бернхард». Та фірма зайнялась виготовленням фальшивих доларів та фунтів стерлінгів, які в той час цінувалися нарівні з золотом. Як же практично гітлерівці здійснили той задум? Через своїх агентів вони викинули на ринки країн Південної Америки та Європи фальшиві долари на суму близько 350 мільйонів. За ті гроші фашисти закупили багато металу та цінних речей, які потім перепродали за справжню валюту. Але фальшивих грошей було виготовлено стільки, що агентам не вдалось їх реалізувати. Коли верховоди третього рейху зрозуміли неминучість поразки у війні, то почали гарячково знищувати все те, що могло бути доказами їхніх злочинів. Виникла потреба ліквідувати саму фірму та фальшиві гроші, які не вдалось пустити в обіг. В останні дні війни гестапівці вирішили також заховати у гірських озерах документи й особисті справи своїх агентів, запакувавши їх у цинкові ящики. Чимало автомашин, вщерть навантажених ящиками, поїхали в гори на кордоні між Німеччиною й Австрією. Назад повернулися порожні. Незважаючи на обережність з боку гітлерівських органів безпеки, та подія не залишилась непоміченою. Серед місцевого населення пройшла чутка, ніби гітлерівці заховали в горах золото й дорогоцінне каміння. Тому зразу після закінчення війни сміливці почали шукати по гірських озерах ті скарби. Декого з них спіткала таємнича смерть. Група заповзятливих f журналістів, знехтувавши погрозами, знайшла в озері Топліц багато затоплених ящиків. У них, крім фальшивих грошей, виявилося чимало таємних документів про діяльність гестапо та інших розвідувальних органів гітлерівської Німеччини. Правда, знайдені документи кудись незабаром зникли.