Читать «Капітан далекого плавання» онлайн - страница 77

— Що тут у вас, друже? — спитав він, обнімаючи Фане.

— Минулого разу ти мені радив пильнувати водолазні костюми.

— Невже вкрали?

— Один кудись щез.

— Як же це?

— Просто зник із складу, і все. Злодій відімкнув замок підробленим ключем.

— А в кого зберігаються ключі від складу?

— Бирзу відповідає за той склад. Крім водолазних костюмів, більше там нічого особливого не було.

— А чому вони лежали саме там?

— Те приміщення найближче від доку, куди заходять пароплави, прислані на ремонт.

— А що за людина той Бирзу?

— То чесний чоловік.

— Якщо не він украв, то все одно хтось із корабельні. Чужий туди не полізе. А Шутелка чим займається?

— Як і завжди, своєю справою.

— Він ще не зник?

— Поки що ні.

— Якщо не він, то якийсь інший водолаз має зникнути.

— Раду, ти не можеш мені розтлумачити всю цю історію?

— Дорогий Фане, я й сам поки що нічого точно не знаю.

— Не можеш, то й не можеш… Товариші з міліції теж зацікавились цією справою.

— Знаю, Фане. Я мушу їхати.

— Радуле, Інгрід зараз у нас. Коли ти сказав, що приїдеш, Марія її привела.

Капітан міліції допитував якогось Йона Букуреску, найнятого різноробочим на корабельню кілька місяців тому. Він був родом з околиці Бухареста. Недавно відсидів два роки в тюрмі за крадіжку. Заплутавшись у власній брехні, Букуреску став признаватися:

— Вечеряв я в корчмі, й от до мене підсів незнайомий. Попросив сірників і вгостив мене цигаркою. Розговорилися. Видно, добрий чоловік, узяв мене під руку. Говорили про те, про се, і він запропонував мені п'ять тисяч леїв, якщо я вкраду для нього водолазний костюм. Я погодився. Підробив ключа і вночі, коли йшов дощ, відімкнув склад і взяв костюм. Він виявився до біса важкий, я ледве доволік його до води. Там вкинув у човен і взявся за весла. Було трохи боязко, поки не вибрався з доку. А темрява, хоч в око стрель!.. Я переплив Дунай і, причаливши десь у заводі, став чекати ранку. Вдосвіта під'їхав на машині той чоловік і вручив мені гроші за роботу.

— Не примітив часом номера машини?

— А навіщо він мені…

Наказавши місцевим органам шукати машину й шофера, Раду повернувся до Бухареста. Там його чекала друга несподіванка. Оперативники з Турну Северина повідомили, що якийсь Спіру Тофан, колишній водолаз, два дні тому зник із міста. Постійний відвідувач корчми, він останнім часом сіяв грішми, які не міг заробити чесно. Коли був п'яний, то признався своїм дружкам, що незабаром дістане мішок грошей. Раніше Спіру вважався одним з найкращих водолазів, але постійна пиятика підірвала його здоров'я, і лікарі заборонили йому спускатися під воду.

Не встиг Раду прочитати повідомлення з Турну Северина, як його покликали до телефону. Дзвонила Міка.

— Дане, це ти? — спитала вона.

— А хто ж?

— Мені треба негайно з тобою поговорити.

— Звідки ти телефонуєш?

— З автомата.

— Здається, ти чимось схвильована?

— Мені необхідно тебе побачити.

— Мила, зараз не можу. Через десять хвилин мушу бути в міністра.

— Скільки часу ти там затримаєшся?

— Не менше години.

— Це не страшно. Приходь до… — У трубці почувся рик, потім шум і тріск — наче трубка випала з руки і вдарилась об підлогу. Потім усе затихло.