Читать «Капітан далекого плавання» онлайн - страница 72

— Якщо мова лише про десять хвилин…

— Дякую вам, пане Баділа, — глумливо проказав Шункеріке. Він поставив на стіл келих, сів у крісло.

Світло погасло, й на екрані заворушилися постать Раду і міс Голлу на першому плані. Оператор надає йому перевагу. Хоче підкреслити його неохайність. Краватка з'їхала вбік, носовичок на дві третини висунувся з нагрудної кишені. Запонки на рукавах пообвисали. Штани попіднімалися вище кісточок. Оператор явно смакує деталі. Скуйовджене волосся. Він у доброму гуморі — дурнувато посміхається. В правій руці тримає келих з коктейлем. Лівою обіймає міс Голлу, яка любовно схилила голову йому на плече. Міс Голлу в непристойній позі розвалилась у кріслі з келихом в руці. Він цокається з нею. Дзвенять келихи. Отже, то був не сон… Але коли? Коли? Першого вечора? Мабуть, саме тоді. З усього баченого на екрані він мало що пам'ятає…

Перед таким «компрометуючим» документом він повинен погодиться з Шункеріке, бо відмова зруйнує все.

Тільки спалахнуло світло, Шункеріке ввічливо спитав:

— Сподобалось?

Замість того щоб відповісти, Раду схопився за голову:

— Невже я міг скотитись до такого?

— Нащо лицемірити, пане Баділа? Хіба це неприємно? Пізніше, коли згадаєте цю невеличку розвагу з міс Голлу, то, їй-богу, жалітимете, що не були на яхті довше.

— Це підло! Це шантаж!

— Дорогий пане Баділа, такі слова викликають у мене нудоту, не вживайте їх. Це — спроба допомогти вам зрозуміти власну вигоду. Плівка може потрапити туди, де ви працюєте. Вважаю, що «товаришів» з відділу кадрів зацікавлять не так ваші залицяння до міс Голлу, як сцена підпису вами однієї квитанції, а перед вами купа грошей…

— Це брехня! Я не підписував квитанції й не отримував ніяких грошей!

— Невже? Ви отримали п'ятнадцять тисяч франків і дали розписку. Гадаєте, як при вас нема грошей, то ви нічого не підписували? Ви ж їх самі подарували нашому повару, коли дізналися про його хвору дружину та двох паралізованих дітей.

Шункеріке брехав. Якби Раду попросив показати розписку, то поставив би його в незручне становище.

— Ви надто вольова людина, пане Баділа, мені такі подобаються. Проте дам вам невеличку пораду. Треба завжди добре мізкувати, щоб виплутатися з біди, бо колись попадете в скрутне становище…

— Скрутніше, ніж зараз, знайти важко, — сказав Раду, вдаючи зляканого.

— Як ви можете називати таку ситуацію скрутним становищем? Це для вас велике щастя. Добре поміркувавши, ви будете вдячні нашому тресту. Отже, пане Баділа, ви, певне, пристаєте на нашу пропозицію?

— Що ж мені ще робити?

— Детальні інструкції дістанете пізніше. Поки що підпишіть це зобов’язання. Проста формальність. Все-таки нам теж необхідно застосувати заходи для власної безпеки. На випадок, якщо ви колись передумаєте… Ви вибираєте постійне співробітництво чи тимчасове, лиш на один раз?

— Обмежимось одним завданням.

РОЗДІЛ 16

На пероні його чекала Міка. Як тільки він вийшов з вагона, Міка кинулася назустріч з розкритими обіймами. «Поцілунок Іуди», — подумав Раду.