Читать «Капітан далекого плавання» онлайн - страница 27

Фане вже дванадцять років працює директором корабельні, що спершу була просто майстернею. Тепер — це велике підприємство, обладнане найновішим устаткуванням.

Роки ще більше зцементували їхню дружбу. Буваючи в Бухаресті, Фане обов'язково провідував Раду, той у свою чергу, коли бував у рідному місті, щоб побачити доньку Інгрід, завжди зупинявся у Фане. Це траплялося майже кожної суботи. Не приїздив він лише тоді, коли затримували справи. В таких випадках Фане засмучено казав своїй дружині Марії:

— Нещасний Раду знову не зміг приїхати… Подзвони Магдалині, щоб дозволила Інгрід прийти до нас. Хай пограється з Габрієлою.

Після того як Раду розлучився з Магдалиною, сім'я Фане стала для нього рідною, тому й Інгрід вважала Габрієлу своєю сестричкою. Вони були ровесниці.

— Так ти у відпустці чи по службі? — спитав Фане у приятеля.

— По службі, особисто до тебе.

— Що ж це від мене хоче розвідка?

— Нас цікавить випадок з твоїм водолазом.

— Ого! Ви навіть у столиці зацікавились…

— Розкажи, як це сталося?

— Хіба ти не знаєш подробиць?

— Чув дещо, але хотілося б знати все детально.

— Ми у себе тримаємо водолаза, хоч він потрібен лише тоді, коли приймаємо на ремонт пароплав. Його зовуть Сава Шутелка. Два дні Сава чомусь не приходив на роботу, а на третій прибігла його жінка і, плачучи, заявила, що чоловік уже дві доби не появляється додому. Ми повідомили в міліцію. Шукали його скрізь, але даремно. Саву наче цигани вкрали. А вчора приходить живий, здоровий.

— Що він за людина?

— Тут, на корабельні, працюють тисячі людей, всіх я не можу знати, проте Шутелку знаю краще за інших. До минулого року він був у комітеті профспілки завідуючим культвідділом.

— А чому зараз не в комітеті?

— Бо навчається заочно.

— Він заслуговує на довір'я?

— Сава чоловік розумний, навіть пише вірші, які друкує місцева газета, фантазії в нього вистачає. Та щось не віриться, щоб він міг вигадати таку історію, яка трапилась з ним.

— До речі, скільки в тебе водолазних костюмів?

— Всього два, та один, здається, пошкоджений.

— Раджу добре їх пильнувати.

— Ти мене лякаєш. Куди вони дінуться?

— Костюми все ж візьми під охорону.

— Зараз дам розпорядження, — заметушився Фане. — А ти, може, підеш та приведеш до нас Інгрід?

— Пізніше. Не знаєш, сьогодні Шутелка є на роботі?

— Здається, так.

— Він кожного дня лазить під воду?

— Ні, для нього в нас мало роботи.

— А коли він не спускається під воду, то що робить?

— Тоді Сава працює в гравірувальному цеху. Він чудовий різьбяр.

— Мені треба його побачити.

— Зараз викличу.

— Ні, я не хочу його допитувати. Досить того, що допитували в міліції. Хочу тільки побачити, який він собою. Дай кого-небудь, щоб провів мене по корабельні. Скажеш, ніби я кореспондент з Бухареста. Заодно загляну й до гравірувального цеху.

— Гаразд, тебе проведе Панаїт з профспілки.

Фане подзвонив секретарці й попросив прислати профспілкового діяча. Хвилин за десять той стрімко зайшов до кабінету.

— Товаришу Панаїт! Ось кореспондент газети з Бухареста бажає оглянути корабельню. Проведи…

Вони пішли. Видно, кореспондент поспішав, бо найдовше поговорив лише з водолазом, якого Панаїт чомусь недолюблював.