Читать «Довга ніч над Сунжею» онлайн - страница 29

— Звідки такі відомості?

Він посміхнувся й знизав плечима.

— Світ малий, сам знаєш… і чутки розходяться вмить!

— В такому разі тобі краще тримати язика на припоні, — холодно зауважив я. — Забагато знаєш, — замало проживеш!..

— Теж правда, — погодився він. — Однак я маю в цім ділі свій інтерес. Через те й звертаюся до тебе, — по старій дружбі, між іншим.

– І який же ж інтерес? — недбало поцікавивсь я.

— Дві тисячі доларів. Причому, негайно.

— Ти сподіваєшся їх заробити?

— Та певно ж! Слухай, ти що, за йолопа мене маєш? Я вішав тобі колись лапшу на вуха?

Я подумав.

— Що ні, то ні! — нарешті сказав я. — З тобою можна мати діло. Але я волію працювати зі своїми джерелами інформації.

— Гаразд! — зітхнув він. Тоді вихилив келишка й поставив його на стіл. — Відкриваю карти. Повністю, хай тобі всячина! Ти сам вирішиш, — платить мені, чи не платить. Га?

— Давай! — лінькувато сказав я. Врешті, Глобус і без того знає, що полювати на нього випустили мене, — то що я втрачаю, підтвердивши цей факт?

Хан затягнувся й видихнув хмарку диму.

— Ти чув про бригаду Аслана?

— Кого? — не дочув я.

— Аслана… не знаю, як його кликуха! Приїхав з Чечні. Збив групу з десяти душ. Усі чеченці, років по двадцятьдвадцять п'ять. Займаються дрібним рекетом: доять комерційні кіоски, приватні магазинчики…

— Ну то й що?

Він глянув на мене.

— З ними працює Глобус.

Я насторожився ще дужче.

— А ти звідки про це знаєш?

— Днів зо два тому я здибав Щура. З тої бригади, що держить привокзальний район. Ти повинен його знати!..

— Знаю, чого ж! — буркнув я. — Торік власноруч провалив йому черепа!..

— Отот! Так от, цей Щур сказав мені, що в них проблеми з бригадою Аслана. Чеченці вторгаються у сферу їхнього впливу. Були розборки, й один із людей Аслана скалічив чотирьох бойовиків Щура. Я здивувався, бо ніхто з чеченців не знає рукопашної, — принаймі аж наскільки, щоб завалити чотирьох. На те Щур сказав, що той драбуга найстарший з усієї бригади, спортсмен, стрижеться наголо, в рекеті особистої участі не бере. Наймають його немов би зі сторони… або ж це просто послуга за послугу! Певна річ, все це іще нічого не доводить. Однак Щур обмовився, що хтось із його людей знімав ці розборки на відеоплівку. Вони мають зв'язки в міліції й хотіли нацькувати її на групу Аслана. Моя професія, знаєш, полягає в тому, щоб збирати інформацію… якою б незначною не здавалася вона на перший погляд! Я викупив у нього копію — й прокрутивши її, побачив, що цим суперменом був Глобус.

– І де ж та копія? — поспитавсь я.

Хан махнув рукою.

— В надійному місці. Ну?

Я став думати.

— Телефон в тебе є? — нарешті запитав я. — Запишино! Я тобі подзвоню, — завтра, чи трохи пізніш.

– І все? — здивувався він.

— Все. — Я подав знак офіціантові й, діставши портмоне, став розраховуватися. — Поки що все! — уточнив я, коли той нарешті одійшов. — Одним словом, чекай дзвінка.

Я підвівся й, не звертаючи на нього більш уваги, рушив нагору.

В ігорному залі було тихіше. Лунало бренькання жетонів та час від часу чулися радісні, а чи розчаровані зойки гравців. Ронні стояв коло рулетки. Навкруги нього з'юрмився гурт роззяв: як і було домовлено, він грав роль заможного американця, котрий не знає, куди подіти гроші.