Читать «Довга ніч над Сунжею» онлайн - страница 66
Леонід Кононович
Один — нуль, подумав я. А нехай їм, цим американцям!
Обоє миттю зірвалися на ноги і ввійшли в контакт, максимально скоротивши дистанцію. Тепер це був надзвичайно динамічний, швидкісний поєдинок, в котрому внутрішні ресурси мобілізуються, рефлекси аномально загострюються, а темп сягає такого рівня, що найліпший боєць повністю викладається за чотирип'ять хвилин. Глобус прямотаки потонув у вихорі ударів; в якийсь мент мені здалося, що він отот здасть позиції; але контакт зненацька розпався, і бійці закружляли, працюючи на далекій дистанції. Ронні був геть у крові; Глобус пропустив удар, і кулак проїхав по черепу, відірвавши вухо; обоє наче ошаліли, й поєдинок нагадував якусь карколомну диявольську карусель, в котрій бійці виконують такі трюки, що, здається, їхні тіла землі не торкаються; юрма простотаки ревіла, махаючи руками, а дехто од повноти почуттів став палити у повітря з автоматів; карусель кружеляла швидше, швидше й швидше, рухи бійців уже зіллялися в безперервне миготіння, в котрому вже годі було щось розгледіти…
… аж зненацька Глобус поточився, а затим упав на коліна.
Ронні спинився. Він стояв, здоровий, як лут, і хитаючись, утирався рукавом, розмазуючи кров по обличчю.
— Убий! — ревла юрма, дедалі звужуючи й звужуючи коло довкруг майданчика. — Убий! Убий!..
Глобус почав підводитися. Він був у нокдауні, але сили хутко верталися і з нього ще міг бути боєць.
Коли він прийняв стойку, американець з розвороту вгатив його кулаком по черепу.
Глобус упав.
Ронні схилився над ним і знову став утиратися рукавом. Хтось у юрмі почав одлічувати секунди. На рахунок «вісім» Глобус повернув голову вбік, і з рота в нього побігла кров.
— Готовий? — спитався хтось поруч.
Я кивнув.
— Отакі з них бійці, з цих росіян, — сказав невидимий співрозмовник. — Не було на що й подивитися.
— Ніколи їм не здолати американців, — підтримали його в юрмі.
— А хіба це головне? — раптом поспитавсь я.
Довкруг замовкли.
— А що ж? — нарешті поцікавився бородань в панцерному жилеті.
— Найголовніше те, — з притиском сказав я, витримавши довгу паузу, — що ні янкі, ані росіянам ніколи не здолати інших народів. Таких, як, скажімо, українці.
— Або чеченці, — сказав бородань.
Я озирнувся. Молочнобіла завіса туману почала танути. Над Сунжею поволі займався світанок. Ще яких півгодини — і росіяни рушать у наступ, змітаючи все на своїм шляху.
– І чеченці теж, — погодивсь я.
Примітки
1
Тейп — рід (