Читать «20 000 років під кригою» онлайн - страница 53

Я хотів, щоб Нагаму Бебі перенесла першою, а Нагама уступала першість мені.

Та Бебі не терпілося — в неї на лапах не було азбестових панчіх, і базальт обпікав їй п'яти, поки ми з Нагамою сперечалися, Бебі сама вирішила суперечку — сунула голову між мої коліна і я впав на її спину разом з клунком, а через мить ми були вже на другому боці. Та Бебі й тут не зупинилася, а побігла зі мною геть з печери.

Нагама, помітивши нашу втечу, так заверещала, що аж луна пішла поміж базальтовими скелями.

Я обернувся до неї і крикнув, щоб вона зачекала — ведмедиця негайно повернеться за нею. Але бідна жінка на смерть перелякалася, думаючи, що я кину її. Я тільки й встиг побачити, як з простягнутими руками помчала вона до прірви, як її ноги приготувалися до стрибка, як, немов газель, плигнула Нагама через довгу страшенну безодню.

Не знаю, чи багато жінок зробили б щось подібне для того, щоб не відстати від свого чоловіка. Нагама побігла за мною з такою швидкістю, що враз наздогнала нас.

І тут моя дружина почала сміятися. Я вперше почув її розкотистий і дрібний сміх. Цей сміх жінки, що радіє і кохає, став для мене найкращою в світі піснею, наймилішою музикою. Нагама міцно обняла мене за шию. Я докоряв їй за відчай, а вона цілувала мене й сміялася. Мене перелякало на смерть, що жінка могла розбитися, а вона була щасливою за свою перемогу.

Досі Нагама завжди відводила очі, коли я дивився на неї, а від цього часу вона вся якось сяяла, променіла.

Тепер либонь знала, що в дечому перемогла мене. Довела, що кохає і має власну волю. Вона усвідомила це сама і переконала в цьому мене.

Після короткочасного відпочинку ми вирушили шукати малахітову печеру, бо спека тут стала нестерпною.

Наш прабатько призвичаївся до труднощів подорожі й куняв, сидячи на спині ведмедиці.

Спека в скелястому коридорі дедалі ставала дошкульнішою. Про причину цього я довідався тільки тоді, коли ми прийшли до входу в малахітову печеру.

Синього озера там уже не було.

Вся маса мідного купоросу під час землетрусу скристалізувалася, й кристали забарвились залежно від того, які хімічні речовини примішувалися до них. На одному місці стіна вкрилася лазурними плитами, на іншому місці лежали чудернацькі блакитні камінці. На дні колишнього озера блищала біла маса. Верхівки скель вкриті зеленим оксамитом з червоними кристалами в окремих місцях. Я стежив, щоб не повести наш караван туди, де на дні гігантської реторти виднілися підозрілі, білявосірі плями. Тут осів мідний купорос разом з сірчаною кислотою і калієм. Іноді тільки ступиш у таку суміш, як зразу гримне вибух. Усі кристали, що утворилися з сполук хлору, міді й аміаку, самі тріскаються з таким шипінням, наче на металеву розпечену плиту ллють воду.

Температура в малахітовій печері від процесу кристалізації піднялася до +24°, а народження кристалів у ній ще не закінчилося; малі з'єднуються у великий, який у свою чергу поглинає інший, інколи цілком чужий за кольором і складом. Кристали знищують один одного, та, якщо між них попадає крильце комара чи комахи, то воно залишається непошкодженим.