Читать «Зворотня сторона Демонології» онлайн - страница 55

- А можна на брудершафт - гарячий чай, а улюблену виставу - в теплому ліжку?

- Парбльо, с’ет ун іде амервей. А яку виставу панна воліла би побачити?

- Звичайно, “Ідеального чоловіка”, перб англіцького драматурга і поцінувача чоловіків, - що ще до ліжка, тільки трагікомедії не вистачає, гр-кх-кх.

- М-да, водичка в Стіксі - не зупа. Треба відтранспортувати потерпілу додому, для попередження ГРЗ.

Херрі взявся за весла і погріб. Скоро з туману вималювався берег, а на ньому - величезна статура жінки. У неї світилися очі, в руках була стопка журналів “Вартова вежа”.

- Це хто? - здивувалася я.

- Теща пророка Михмона. Вона нам тут за маяк править. Над Стіксом завжди такі тумани…

- А чому вона зеленого кольору?

- Рекламний трюк партії Зелених: теща, як символ єднання з природою. Статуя свободи, як усвідомленої необхідності.

Підплили ближче до берега. Високі будинки, набережна, натовп гуляк. Ну, звичайне видовище. Народ вітав Херрі з ентузіазмом, та й мені трохи перепало загальної уваги.

- Що нового у старому світі? - вигукували люди, - Чи ви не знайомі з сімейством Приморозків? А з кланом Дніпропетровичів? Вони ще на цей світ не збираються? Що тепер у моді? Чи носять тепер панталони дами у Вічному Місті? - і так далі.

Я на це відповідала коротко, як могла. “Ні, ні. Так. Всі там будемо. Носять сімейні труси на високих підборах. Король? Зійшов з розуму через невдалу грошову політику. Амайрана захопила пів-Європи з метою стримування загрози організованого насильства. Міністр внутрішніх справ чекає дитину від Кардена. В моді знову швидка музика - блюз, джаз, флюс, сказ.”

Зрештою, відчепилися. Херрі повів мене незнайомими вулицями додому.

- До вас додому, Херрі?

- Ага, чого захотіла. Чому ж, до твого власного будинку.

- Я й не знала, що в мене - нерухомість у Пургаторії. А як це робиться? Якщо все життя виплачуєш “за дах”, то після смерті - власна хата?

- А ми демонів житлом забезпечуємо. Спеціальна директива Всевишнього - щоб вони обживались, заводили хазяйство і не поспішали повернутися у світ живих. Їх навіть в магазинах в першу чергу обслуговують. Особливо в аптеках.

- Демонів? Хіба я - демон? В мене ж в особистій характеристиці було написано “скромна і порядна дівчина”!

- Ме, б’єн сюр! Згадаєш іще, не переживай. А от про скромність і порядність забудь. До речі, чому ти так дивно йдеш?

Хода у мене і дійсно була надзвичайна: я шкутильгала, водночас розбещено хиляючи стегнами. М’язи, відповідальні за зведення ніг докупи, чинили певні незручності, коліна тремтіли.

- Херрі, я ж не пам’ятаю, що було вчора. Певне, їздила верхи.

- Ага, пойнтером.

- Це як?

- Піднімаючись у стременах… ги-ги, на вдосі.

- На вдосі? Не знаю, я ще не зовсім спеціаліст з цього питання. Та й за луку поки що триматися доводиться. Головне, в ритм треба потрапляти…

- За луку, кажеш, га-га, ну так, це суттєво. Гр-хе-хе.