Читать «Зворотня сторона Демонології» онлайн - страница 10

- Я не стоятиму в них на дорозі, - гордо заявила я, - а крім того, я вже маю залік з його предмету.

Б'янка багатозначно заусміхалася.

- Подивишся, Медді здасть екзамен екстерном.

- Не маю жодного сумніву. Їй же належить підтримати репутацію нашого закладу. А от чи годують тут відвідувачів, чи залишають помирати з голоду, невідомо.

- О, пробач. У нас тут все розраховано на голодних відвідувачів. Ходімо, сьогодні у нас смажені стегенця!

- Ага, і тушкована грудинка.

- Делі, слава Богу, ти зовсім не змінилася!

Жаль було її розчаровувати. Мовчатиму поки-що. Ну, принаймні, поки не нагодують.

За вечерею зібралися всі: наша родина, пан Бішоп і бордель повним складом. Дівчатка особливо на їжу не налягали, так, соки-води для підтримання тонусу. Мадлен змушувала їх слідкувати за фігурою, та ще й постійні вправи допомагали. Агенція моєї сестри об'єднувала найбільш кваліфікованих працівників, що пройшли підготовку в столичній Школі Бордельного Бізнесу, і, таким чином, набула всезагального визнання і популярності.

… і тоді я відкриваю свої карти. Флеш Рояль!, - це пан Бішоп розповідав про свої подвиги. Я почала присухатися, - Ну, що, кажу я, пан Поманець, де ж ваша хвалена вдача?, - Це була стратегічна помилка. Поманець глянув на мене злючими очима і мстиво напророчив: “Подивимося іще, кому буде потрібна вдача найближчим часом. Ваші студентики, я чув, позаписувалися на деякі курси Школи…” Тут я вхопив його за барки і кажу: “Спробуйте тільки, негіднику, нашкодити моїм дітям, і вся ваша Школа полетить під три чорти!” Президент-Настоятель так нас і застав, так би мовити, у близькому емоційному контакті… Але Поманець не посмів займати ні в чому не винних демонологів.

- Мені здається, - дипломатично зауважила я, - у Президента склалося трохи інше враження.

- На жаль, на жаль, - пан Бішоп метнув поглядом в мою сторону, - але деяким і на користь…

Мені зовсім не сподобалася тема, яку він заторкнув.

- Президент… він, взагалі, має таку властивість несподівано з'являтись там, де його найменше чекають, - спробувала я змінити тему.

- Так само, як і різні комісії з муніципалітету, - підхопила мою думку Б'янка, - Завели собі звичку щось перевіряти тут, у нас, ледве не кожного тижня!

Обличчя Медді посуворішало.

- Ці єзувіри таки змусять мене поскаржитися феодальним властям! Все їм треба знати, скільки у нас доходу на кожного члена кооперативу, а то - в якому санітарному стані знаходяться наші простирадла. А як можна було знати, що кожному будинку розпусти треба мати план евакуації, ящик піску і дві лопати на випадок пожежі? А то, взагалі, якість послуг надумали перевіряти!

Дівчата пирснули. Медді насупилася.

- Заледве випровадили. Чорт би забрав цього Гаела!

- Хто такий Гаел?, - здивувалася я.

- Гаел - новий голова муніципалітету, - пояснила Медді, - його призначили, коли старий осоромився на прийомі у Короля. Він, бачте, напився до втрати пульсу, вліз на банкетний стіл і почав щось верзти про переваги демократії. Треба ж було так упитися!