Читать «Кодло» онлайн - страница 73
Марина Соколян
– Яка ж він наволоч… - нарешті тихо промовила вона крізь сльози.
Ах, от про що мова! Я вже готова була виректи якусь банальність на зразок того, що всі чоловіки - ниці брехливі покидьки, чим могла б спровокувати продовження істерики, та, на моє щастя, якраз в цей момент повернувся Боян.
– От воно! - переможно повідомив останній володар кільця, - Насилу знайшов! Уявляєте, де воно було?
– На дні Ородруїна, - похмуро мовила я.
– Майже. На дні пляшки з-під віскі. Виявляється, він, собака, приховав цю пляшку від громадськості…
– Боян, ближче до справи, будь-ласка. Що там з тим кільцем?
Він задумливо озирнув вузьке кільце з темного металу.
– Та звичайне собі кільце. Тільки за розміром малувате. І нічого на ньому не написано.
– Ану дай сюди! - витираючи мокву під очима, звеліла Дафна.
Боян передав їй трофей.
– Так. Ця штука не призначена для того, щоб її носити на пальці, - повідомила Дафна, - Форма незручна і, крім того, хто ж залізо носить?
– Залізо? Ти звідки знаєш?
– Бачиш, воно потемніло. Всередині навіть видно іржу.
– Значить, воно було у воді… - продовжила я, - Мені здається, я вже бачила подібні штуки. Тільки їх там було багато. І вода…
– І риба, - підхопив Боян.
– Ну чого зразу риба? - обурилась Дафна, - Он у каналізації теж вода, але спробуй там порибалити, побачиш…
– Дафна, а й справді! Я бачила таку річ у Флаерті.
– Точно! Сіть, якою він ловив рибу! Там були такі колечка… аби чіпляти сіть на линву…
Ми вражено перезирнулись.
– Ну, так що тепер?
– Е-емм, почекайте… - зголосилась я, - А де він ловить рибу? У затоці, так?
– Точно в затоці, він мені розказував, поки ми Евана шукали…
– Так от. Він же туди не вплав добирається? Значить, йому потрібен човен.
– А де він човен тримає? Не у власній же хаті?
Ще одна пауза. Нарешті, ми збагнули… Бункер!
На самому березі стояла оббита залізом хатинка, де Флаерті тримав своє рибальське причандалля. Ми прозвали хатку бункером, бо здалеку вона і справді виглядала наче якийсь військовий склад. Дістатись до бункера було досить складно: туди вела одна нещасна стежинка, якою зовсім не варто було блукати після дощу - у такої необачної особи були всі шанси дуже швидко дістатись прибережних скель.
Ми вирішили дочекатись світанку. Адже, скрутивши собі в’язи на підступній стежинці, ми Евану не допоможемо. Втім, по-людськи поспати ніхто з нас так і не зміг, ми наче відчували, що часу в нас обмаль.
***
Горан Вишток
Понад усе в психологічній науці мене цікавить біхейворизм. Хоча я непогано знаю основи напрямку, я ще й досі не можу вирішити, чи є природний талант, такий як у Мілотна Еріксона, вирішальним для успішності застосування біхейвористського методу на практиці. Хотілось би з’ясувати цей момент.
Дана Рибчек
Сподіваюсь вивчити основи психологічного впливу, котрі я зможу застосовувати для роботи в рекламній сфері. На мій погляд, переконати людину купити те чи інше можна у той же спосіб, в який політичні лідери завойовують прихильність мас: побільше красивої переконливої брехні.
