Читать «Кодло» онлайн - страница 25

***

За сніданком до нас з Дафною підійшла Вероніка. На вигляд вона була сумна і замордована. І невиспана. Вероніка кволим голосом запитала, чи не знайдеться в нашому чайнику ще трохи води. Ми перезирнулися: на кожен стіл до сніданку і вечері ставили великі до дзеркального блиску начищені чайники з окропом аби можна було собі накалатати вдосталь кави або чаю; переважно воду в чайник наливали з запасом, так що вистачало всім.

– Звичайно знайдеться, - гостинно мовила Дафна, - сідай до нас, розказуй, як справи!

Вероніка зітхнула і сіла до нашого столу. Я налила їй кави і підсунула блюдо з печивом.

– Ой, дівчата, я так більше не можу, - відразу ж почала бідкатись наша гостя, - він мене вже дістав, цей лобуряка! Постійно його ідіотська музика, його ідіотські друзі на голові ночами товчуться. Ні сну, ні спочинку.

– Еге, так не годиться, - співчутливо мовила я, - а ти не підходила до керівництва? Може б вас все таки розселили?

– Та підходила, - схлипнула Вероніка, - Бамбузл не дозволив…

– А попроси професора Мілтона, - порадила Дафна, - він же нам якось показував, як вводити в транс. Хай він його закодує, чи що…

Вероніка недовірливо хитнула головою.

– Ну не знаю. А що, як гірше стане? Хоча власне, куди вже гірше? Треба спробувати. Він все таки наш куратор…

Тут на мене зійшло натхнення.

– А взагалі хай начувається цей твій Алекс! Йому декан Фелоні зробив останнє попередження.

– Серйозно? - зраділа бармаглотова жертва, - А що таке?

– Пам’ятаєш, вчора вийшов скандал? Так от, то Алекс зводив наклепи на декана. І, - я притишила голос, - Еван, котрого Фелоні теж викликав для виховної бесіди, випадково підслухав їхню розмову і виходить, що то не зовсім і наклепи були. Не знаю, звідки Алекс дізнався - може, десь підгледів? - але факт…

– Та ти що! - зацікавилась Вероніка, - А про що мова?

– Та про якісь таємні ритуали, які начебто відбуваються в Школі, - підхопила Дафна, котра нарешті зрозуміла мій задум.

– А що, справді відбуваються?

– Хм… - роззирнулась я, - Ми тобі цього не казали.

– Ага, ну ясно… - кивнула Вероніка. Очі її світилися.

Ну що ж, принаймні, бідака матиме надію на справедливу помсту своєму нестерпному сусіду. А ми з почуттям виконаного обов’язку рушили на пару декана-вівісектора. Справді, фелонівські заняття були не найбільш приємним переживанням у світі. Він вимагав від нас на кожну пару готувати короткий виступ і бути готовим відповідати на запитання, а вся та кількість літератури, яку він нам задавав, робила це дуже проблематичним. Сьогодні жертвою випало бути Владу. Втім, він, здається, сприймав все це дуже позитивно - може, це його сімейні есбешні традиції давалися взнаки, але хлопцю однозначно подобався предмет. Він заледве що не закохано споглядав декана і самовіддано готувався до пар.

– Отже, сьогоднішня тема: "Сучасні політичні методи впливу на масову свідомість", - буденно промовив професор Фелоні, звіряючись зі списком, - Виступає Владислав Божич. Ваш регламент двадцять хвилин.