Читать «Кодло» онлайн - страница 21
Марина Соколян
– Ну а як же ж? Не пам’ятаєш? - здивувалася Дафна, - Їхній ідеал - WASP, білі англосаксонські
– Гм-м… - протягнув Едгар, - це вже ближче.
– Слухайте, - раптом здогадалась я, - наше завдання - прив’язати до цього всього Школу, так? Значить треба…
– Треба лист декана до тих же гіпотетичних Лордів! Або ще краще, від Лордів до декана! - підхопив Еван, - Лише звідки він потрапить до нас?
– Пам’ятайте, треба щоб ніхто не зрозумів, що це - наша ініціатива, - попередив Едгар, - А то вони ніколи не повірять.
– Так, думаємо, звідки взяти лист! - Еван насупив брови, - Типу викрасти?
– Типу підібрати в смітнику, - саркастично мовила Дафна. Схоже, вона трохи образилась, що її ідея з Ку-клукс-кланом не була підтримана.
– Такі документи в смітник не викидають! - Боян, схоже, сприйняв її пропозицію абсолютно серйозно, - Таке рвуть на шматочки і змивають в…
– Одного разу, - задумливо мовив Еван, - я знайшов лист моєї молодшої сестри. Уявляєте, любовна записка до одного покидька з байкерського гуртка… От я їй влаштував!
– А лист де знайшов, мораліст? - скептично заусміхався Едгар.
– А лист був в книжці, яку вона брала в мене читати.
– От воно! - підсумував Боян.
Запала глибокодумна мовчанка. Ідей більше не виникало, і нам довелося поспіхом давитися холодними делікатесами аби не запізнитись на пару з теорії змови. А зрештою, завжди можна сказати, що нас затримало невеличке практичне заняття з того ж таки предмету… Я усміхнулась своїм яйцям по-шотландськи; цікаво все ж таки, з якого біса вони роблять начинку?
***
З конспектів Ірми Коник, теорія змови:
Особлива ознака
– Масонська змова (+ тамплієри, ілюмінати і т.д.)
– Єврейська змова (пов’язується з масонською і економічною)
– Економічна змова (змова банкірів) План Маршала, Всесвітній Банк, МВФ
– Змова злидарів (більшовицька)
– Мондіалістська змова (геополітична) Римський Клуб, НАТО
– Окультна змова (секти) сатанізм??
– Змова третього світу (реакційний тероризм)
***
Наш викладач з теорії змови не часто тішив нас своїми вельми інформативними лекціями - його пари стояли в нас лише раз на тиждень. Очевидно, пан О’Доннер був людиною дуже діловою, він постійно кудись їздив на своєму елегантному чорному понтіаку, котрий служив предметом ницих зазіхань Евана, часом повертався з якимись підозрілими суб’єктами і зачинявся з ними в кабінеті. Я думала, що предмет, який він викладає, повинен був би виховати в професорі параноїдальне світосприйняття - аж ні, цей серйозний літній чоловік в стильних окулярах нагадував швидше режисера великобюджетного кінопроекту - водночас захоплений ідеєю і притиснений відповідальністю. Ну, на загал, він викликав в мене позитивні почуття.