Читать «Чорні зорі» онлайн - страница 4

“Де впадуть?” чекали у Головному штабі. Проте ракети не впали ніде. Не знижуючи висоти, вони пролетіли над Калініном, Ладозьким озером, Карелією; їх траєкторія помітно викривлювалась на захід. Над Печенгою вони залишили територію СРСР і помчали до норвезьких островів Шпіцберген. Політ ракет тривав трохи більше як шість хвилин, — такий результат було одержано після зіставлення радіограм з півдня й півночі.

У Головному штабі відчули деяку полегкість і віддали наказ замінити готовність “номер один” готовністю “номер два” — льотчик на аеродромі.

Телеграму Дрозда було передано в Харків, у Пулково, в астрономічний центр Академії наук, а далі — в усі обсерваторії Радянського Союзу й світу. У незвичайний час, коли у східній півкулі починався день, астрономи Європи, Азії, Африки, Австралії почали нишпорити в небі рефракторами, рефлекторами, радіотелескопами.

Невідомі тіла не зникли. Через годину після спостережень Степана Георгійовича їх помітили телескопи Кейптаунської обсерваторії, ще через двадцять хвилин їх засікли над Магдебургом…

ТРИВОГА

В Європі настав ранок.

Багато газет Парижа, Лондона, Рима затримали свої ранкові випуски, щоб опублікувати одержані в останню годину повідомлення про невідомі супутники, які з’явилися над Землею цієї ночі. Власне, новина не так уже й приголомшувала: не вперше над планетою кружляли в усіх напрямках супутники, які було видно в бінокль і простим оком. Незвичайним було, мабуть, тільки те, що ці нові таємничі супутники, рухаючись у стратосфері, поки що анітрохи не розжарилися від тертя об повітря і що про їх запуск не повідомляла жодна держава світу.

Та це могло здатися важливим лише для вчених. Газетярі ж західних країн, люди, яким нерідко бракує знань, але які вміють буйно фантазувати, створили сенсацію:

“Космічні кораблі кружляють над землею!”

“Марсіяни шукають місця для посадки!”

“Супутники-снаряди! Невже в них марсіянські Мішель Ардан, капітан Ніколь і Барбікен?”

“Снаряди з глибин всесвіту!”

“Просимо до нас, жукоокі!”

“їх уже можна розгледіти в бінокль! Купуйте шістнадцятикратні біноклі Цейса!”

Того дня більшість людей тільки те й робила, що вдивлялася в небо. Оптичні магазини розпродали всі свої товари, навіть окуляри із збільшувальними скельцями Ентузіасти розбирали об’єктиви фотоапаратів і майстрували з них підзорні труби. Ніхто нічого до пуття не знав, крім газетярів, звичайно. Останні, вигадуючи казна-що, штурмували обсерваторії і безперервними інтерв’ю набридали астрономам і астрофізикам, які звикли до спокійного розміреного життя.

“Немає сумніву, що це — космічні кораблі, — друкували газети великими літерами заяву відомого астронома Редлі. — Хіба ж могла б хоч одна держава в світі стриматися, щоб не заявити про супутники, які вона запустила?”

Протягом дня супутники були помічені послідовно над Барселоною, Лондоном, Каліфорнією, Середньою Азією, Каїром, Польщею, Мельбурном, Новою Гвінеєю, Алма-Ата і так далі. З’ясувалося, що вони увесь час відхиляються на захід, відстаючи від обертання Землі. Це в свою чергу підтверджувало думку про космічне походження тіл.