Читать «В катакомбах» онлайн - страница 7

Так мусите ж ви дати оборону від безлічі гріхів отих пекельних.

Учили ви мене любити ближніх, так научіть мене їх боронити, а не дивитись, опустивши руки, як в рабстві тяжкім браття погибають.

Все ваше милосердя, наче латка на ветоші злиденного життя,

і тільки гірше злидні виявляє.

Чи молоко чужої жінки дасть моїй дитині ніжність материнську?

Чи верне чиста одіж чистоту моїй щодня плямованій дружині?

Чи я забуду серед ваших зборів мою сумну, зганьбовану оселю?

Не хліба хочу я, не слова прагну, - любові чистої без плям бажаю, без заздрощів, без сумнівів нечистих, до ясної надії пориваюсь, що я хоч здалека побачу волю, що хоч мій син, онук, найдальший правнук такого часу діжде, як і слово, ганебне слово "раб", із світу зникне; жадаю віри в ту святую силу, що розум просвітить у найтемніших і всіх людей збере в громаду вільну без пастиря-дозорця і без пана, а не в отару з пастухом свавільним та з лютими собаками, тремтячу від голосу вовків, левів, шакалів, гієн, лисиць і всякого хижацтва.

Не я один духовну спрагу маю, не я один так серцем голодую, багато нас таких. Мені казав один товариш-раб, що десь над Тибром, як перейти отруєну Маремму,

є табор потайний рабів-повстанців.

Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї.

П а т р и ц і й

Ти думаєш, вони надовго скинуть?

Н е о ф і т-р а б

Хоч би на мить, і то вже варто труду!

Я сподівався на довічну волю в громаді вашій, але ви й на мить "солодкого ярма" не здатні скинуть.

Так чи не краще залишити мрії про вічне і піти на часове, замість агап на оргію криваву?

П а т р и ц і й

Скажи - на хрест і на ганебну страту.

Н е о ф і т-р а б

Ей, християнине, з якого часу у вас ганебною зоветься страта?

Невже се ви жахаєте хрестом?

Адже Месія ваш не посоромивсь укупі з розбишаками конати на тім хресті.

Є п и с к о п

Він освятив хреста, а не розбійники. Він врятував їх, а не вони його.

Н е о ф і т-р а б

Овва! Невже?

А може б, він не царював на небі, не панував над душами людськими, якби не проливалась тая кров розбійників, повстанців, непокірних на пострах всім рабам і "простим духом", бо, може, "терпеливість і покора" давно б полинули з землі на безвість, якби мара прибитих на хрестах кривавих розбишак нас не лякала погрозою даремного сконання.

М о л о д и й християнин

Терплячих і покірних не лякає смерть на хресті за того, хто прийняв за всіх нас муки хресні.

Н е о ф і т-р а б

Так на те він їх прийняв, щоб ми їх знов приймали?

То де ж він, той рятунок, в чім той викуп гріхів усього світу, як ізнов щодня криваві викупи даються?

Є п и с к о п

Той викуп там, на небі. Наше царство не сього світу. Хай тіла вмирають, аби повік жили блаженні душі.

Христос віддав і плоть, і кров свою в поживу вірним, а такі ледачі раби лукаві, як ось ти, марнують святий той дар, і він даремне гине.

Н е о ф і т-р а б

А мало нас погинуло даремне, кривавих жертв усім богам неправим, та гине й досі за того царя, що, кажеш ти, на рабство осудив нас?