Читать «Відважні» онлайн - страница 24

Деякий час ящики з цінностями лежали у підвалі міського музею, але, коли владу в місті прийняв Блінов, він розшукав одного із давніх працівників музею, Григорія Хомича Трапезникова, який понад сорок років свого життя віддав улюбленій справі. Блінов наказав йому повернутися в музей і розмістити експонати по колишніх місцях.

Скоро музей відкрився знову. Картини висіли в тому ж порядку, що й до війни. Блінов приходив сюди і з виглядом знавця милувався полотнами художників. Одного разу він прислав у музей комісію, яка склала докладний опис картин і оцінила кожну з них у німецьких марках.

Через кілька днів після цього до музею прибув комендант міста Курт Мейєр.

Високий, кремезний, в мундирі полковника СС, він швидко пройшов по анфіладі кімнат у супроводі ад'ютанта і помічника бургомістра Микити Борзова. На його м'ясистому обличчі з крутим лобом і масивним підборіддям не з'явилося ніякого інтересу до того, що він бачив.

Ад'ютант ледве встигав за ним. І вже зовсім позаду, стараючись не відставати, дріботів щуплий Микита Борзов.

Оббігши всі кімнати і знову повернувшись до центрального виходу вже з іншого боку, Курт Мейєр раптом круто зупинився, дістав хусточку і довго витирав нею спітнілу шию.

— Недобре… Дуже недобре! — сказав він, хитаючи головою. — Де портрет Адольф Гітлер?.. Я вас питайт!..

Борзов розгублено розвів руками:

— Наш недогляд, пане Мейєр! Буде зроблено.

— Гут!.. — сказав Мейєр і, не попрощавшись з Григорієм Хомичем, пішов до виходу.

Коли ця трійця сіла в машину і поїхала, Григорій Хомич подзвонив по телефону Блінову, щоб повідомити про несподіваний візит.

Той вислухав і сухо подякував.

Ні, зрозуміти, що думає і чого хоче Блінов, було неможливо! Він провадив свою гру, нікому не звіряючись. Навіть Курт Мейєр, якому згори було наказано призначити Блінова бургомістром, перестав йому довіряти. Та скоро Мейєр зрозумів, що у Блінова в Берліні міцні зв'язки. Які вони? Він губився в припущеннях. Запит у центральне управління гестапо завдав йому лише неприємностей. Звідти сухо відповіли: «Не лізьте не в своє діло». По тому, як зухвало поводився бургомістр, було видно, що він зовсім не збирається визнавати над собою владу Курта Мейєра і навіть, коли вважатиме за потрібне, напише на нього донос.

Взаємини бургомістра Блінова і коменданта міста Курта Мейєра були не з кращих. Та особливо вони погіршали після того, як Курт Мейєр дізнався, що Блінов обвів його навколо пальця, примусивши оцінити картини, котрі, як з'ясувалося, коштують мільйони марок.

Спробуй тепер взяти їх! Блінов зразу ж повідомить про це в Берлін.

Мейєр так і не міг зрозуміти, чому росіянин Блінов користується не меншою підтримкою вгорі, ніж він, справжній німець, що примкнув до гітлерівського руху ще перед тим, як відбувся переворот тридцять третього року. Він намагався проникнути в таємницю колишнього життя бургомістра і послав спеціальну людину в Білгород, щоб перевірити, чи справді Блінов служив там учителем. За три дні йому доставили незаперечні докази — Блінов казав правду.