Читать «Відважні» онлайн - страница 26

Т-А-87 повідомляв, що, за його спостереженнями, під час страти Охотникової на площі були підозрілі люди. Він бачив колишнього учителя Стременного, якого він вважає зв'язаним з підпіллям. Пізніше Стременного бачили на дорозі, що веде в Малинівку. Треба встановити, що робить і де працює цей чоловік. Далі агент відзначив відданість помічника бургомістра Борзова, який видав арештованого, котрий втік від охорони і заховався в нього у дворі.

Прочитавши останні рядки, Мейєр похмуро посміхнувся. Хто-хто, а він добре знав, що відбулося у дворі Микити Борзова! Він провів глибоку перевірку одного з найближчих до Блінова людей. Про фарс з утечею знали тільки він, двоє конвойних і людина, яка тікала. Але конвойні тепер вже не зможуть вибовкати: з першим же маршовим батальйоном їх відправили на фронт. А арештований сидить під замком.

Перш ніж розгромити підпільників, Мейєру треба було підіслати до них вірну людину, яка зуміла б встановити склад організації. Т-А-87, на думку Мейєра, для цього не годився. Для цього потрібна людина, яка змогла б завоювати довір'я підпільників.

Після довгих пошуків Мейєр нарешті зупинився на молодому акторі Михайлові Юренєві. Юренєв сам попросив у коменданта термінової і цілком таємної зустрічі. Під час цієї розмови без свідків з'ясувалося, що Юренєв добре володів німецькою мовою і мав підстави бути незадоволеним Радянською владою. Таланту його не оцінили. Довгий час затирали в театрі, не доручали провідних ролей. А головне, в минулому його батько володів під Липецьком великим маєтком, і тепер Юренєв хотів, як тільки німецька армія дійде до тих місць, пред'явити свої права.

Мейєр був надто досвідченим для того, щоб одразу повірити в цю сповідь. Він уважно придивлявся до цієї молодої людини з вродливим, смуглявим від літнього загару обличчям. Було в цьому обличчі щось таке, що привертало увагу, — гострота і допитливість погляду, якесь уміння глянути на співрозмовника так, що той мимоволі починав ставитись до нього з прихильністю.

Юренєв поводився трохи невпевнено, але видно було, що він розумний, досить кмітливий і не боягуз, якщо сам наважився на зустріч з начальником гестапо.

Мейєр попросив юнака прийти через тиждень, а за. цей час постарався його перевірити. Так, Юренєв не брехав. Він справді працював у місцевому театрі, і одного разу в міській газеті було вміщено критичний відгук на його гру. За десять років йому не доручили жодної провідної ролі.

Під час другої зустрічі, яка відбулася в точно призначений строк, Мейєр дав своєму новому співробітникові завдання — з'ясувати благонадійність працівників міської електростанції. Протягом місяця Юренєв працював на посаді діловода, а потім подав докладну записку, в якій перераховував прізвища тих, кому не можна довіряти.